26 квітня 2016 р. виповнилося 30 років з дня аварії на Чорнобильській АЕС. Ця подія закарбувалася у народній пам’яті як страшна трагедія, біль і втрати від якої даватимуться взнаки багатьом наступним поколінням українців.

Основний акцент у програмі заходів із відзначення роковин Чорнобиля було зроблено на вшануванні учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та пам’яті загиблих Чорнобильської катастрофи. Хвилина мовчання, панахида, перегляд документальної хроніки, фотовиставка, презентації оновленої музейної експозиції та книг, концерт-реквієм, вшанування та нагородження ветеранів, вечір спогадів ліквідаторів та очевидців аварії. Завдяки відкриттю архівів КДБ стали відомі раніше засекречені подробиці аварії та її наслідків, які викликали неабиякий резонанс. Усі ці заходи є слушними і правильними у контексті культури пам’яті українців.

Проте чи варто трактувати Чорнобиль виключно у трагічно-ретроспективному ключі?

Роман Зінченко, засновник мережі енергетичних інновацій «Грінкубатор» і віднедавна режисер, вважає, що чорнобильські виклики неможливо здолати, якщо згадувати про цю тему раз на рік, в річницю аварії на ЧАЕС, і зважати лише на трагічний бік подій. Позитивне бачення майбутнього Зони відчуження, наші зустрічі з мером та громадськими активістами міста Славутич спонукали Фонд підтримати проект створення документального фільму і донести до глядачів важливість зміни менталітету українців «від віктимного до вітального».

Ідея створення документального фільму про відродження Зони народилася в Романа Зінченка після двох подорожей. Першою з них була поїздка до Німеччини у лютому 2016 року під час освітньої програми Фонду Конрада Аденауера, де його зацікавив німецький досвід ревіталізації атомних мономіст, які отримали нове життя завдяки розвитку зелених технологій в ході реалізації політики «енергетичного переходу» (Energiewende). Класичним прикладом такого міста в Україні є місто енергетиків – Славутич, наймолодше місто країни, відвідини якого у березні 2016 року стали для команди «Грінкубатор» другим творчим поштовхом. Славутич був заснований у 1986 році для переселення з Прип’яті працівників Чорнобильської АЕС і членів їхніх родин. Місто стало втіленням найкращих тогочасних будівельних проектів, вдалим поєднанням міста, села і лісу. Дострокове закриття ЧАЕС у 2000 році стало для славутичан справжньою трагедією і призвело до значного відтоку населення. Місцева влада і громадські активісти доклали чимало зусиль для збереження і розвитку міста, зробивши ставку на креатив, інновації та, не в останню чергу, зелені технології.

Про це та інші потенційні можливості для розвитку регіону розповідається у першій документальній стрічці ГО «Грінкубатор» під назвою «Чорнобиль: тут є життя». Фільм побудовано на інтерв’ю з людьми, чиє життя пов’язане з Зоною відчуження, містом атомників Славутичем, ЧАЕС, роботою з радіоактивними небезпеками та захистом від них, наукою та унікальною екосистемою, яка відновилася в Зоні після залишення її людьми. Творці фільму пропонують зазирнути у майбутнє Зони відчуження і закликають максимально скористатись з її потенціалу, насамперед, людського, наукового, природного, але також з наявної інфраструктури і накопиченого унікального досвіду подолання наслідків ядерної катастрофи.

Переглянути фільм українською з англійськими субтитрами можна тут