«План дій Європейської політики сусідства» для України закінчиться менше, ніж через рік. Але до недавнього часу цей документ був майже невідомий українській громадськості та політичним елітам країни. З початком переговорів про «посилену угоду» між ЄС та Україною План дій та стан його виконання опинилися в центрі уваги. Було б добре, якби виконання Плану дій та записаних в ньому зобов’язань, взятих на себе Україною, залишалося важливим питанням всієї громадськості і в майбутньому постійно ставилося перед політичним керівництвом країни.

План дій Європейської політики сусідства є дуже комплексним і об’ємним документом. Крім того, не є таємницею, що в тексті існують недопрацьовані та слабкі моменти. І все ж таки ясна та чесна оцінка є на даний момент надзвичайно важливою.

При цьому перш за все слід зрозуміти, що пункти, сформульовані в Плані дій, не є вимогами Євросоюзу, які Україна повинна виконати, наче сумлінний школяр. Йдеться виключно про зобов’язання, які Україна, ступивши на європейський шлях, сама взяла на себе. Законодавство в плані боротьби з корупцією, посилення незалежності судів та стабілізація демократичних інституцій – і це лише декілька прикладів – є, безсумнівно, предметом зацікавленості самої України. Це – цінності, яких варто досягти в будь-якому випадку, незалежно від розвитку зовнішніх відносин та від перспективи вступу в міжнародні структури.

І все ж таки ясно, що виконання Плану дій матиме великий вплив на переговори про можливу нову угоду та на подальший розвиток відносин між Україною та Євросоюзом. Текст даного випуску – своєрідний внесок до справи поширення знань про План дій. В ньому йдеться про серйозні недоліки в його реалізації та про слабкі місця, що викликають тривогу. А для того, щоб конструктивно оцінити ситуацію і продовжити роботу, в даному тексті містяться конкретні рекомендації, врахування яких може допомогти Україні у просуванні на шляху запровадження європейських стандартів.

Ніко Ланге

Керівник Представництва

Фонду Конрада Аденауера в Україні

Київ, березень 2007 р.