КОРОТКО ПРО ГОЛОВНЕ
Росія серйозно посилила атаки на енергетичні об’єкти України. Її зимова кампанія – інтенсивні повітряні удари по енергетичній інфраструктурі – розпочалася, судяґчи з усього, в останній день вересня. Вона відзначається надзвичайним зосередженням атак на столицю.
Викликом для української протиповітряної оборони стали модернізовані реактивні дрони великої дальності з покращеним наведенням на ціль і новими вибуховими зарядами, ефективними навіть проти електроопор та мостових конструкцій. Водночас це є сигналом для Європи про необхідність адаптувати власну систему протидії дронам до інноваційних кроків Росії. Необхідно якнайшвидше розв’язати проблеми тривалого технічного обслуговування українських літаків F-16, більше половини яких не готові до застосування в бою.
Росія продовжує масштабні атаки на українську економіку: до портових споруд в Одесі, металургійних підприємств, залізниці та АЗС додаються центри обробки даних та інтернет-провайдери, мости у великих містах і альтернативні експортних маршрути через Румунію.
З іншого боку, українська наступальна кампанія набирає глибини й дедалі частіше вражає важливі промислові об’єкти Росії. Хоча кількість ударів по нафтопереробних заводах зменшилася, ефект від них стає все більшим, і це позначається навіть на фінансовій ситуації Росії. Цілеспрямовані обстріли об’єктів паливного забезпечення стали, зокрема, одним із чинників українського прориву поблизу Лимана.
Узимку варто очікувати прогнозованої ескалації: оскільки Росія майже не просувається на фронті, Путін додатково робить ставку на масовані повітряні удари, аби змусити Україну капітулювати. Паралельно посилюються провокації щодо європейських країн, викриваючи значні прогалини в обороноздатності держав ЄС.
Marcus Welsch
СИТУАЦІЯ У ВЕРЕСНІ
Аналіз і тенденції
У вересні кількість атак дронів на українські міста й інфраструктуру зросла майже на 30 % порівняно з попереднім місяцем. Загалом було зареєстровано 6 322 атаки дронів великої дальності на цивільні об’єкти (у серпні 4 903). Хоча це й не досягає рекордного показника травня (7 503), перехід російського виробництва з дронів «Герань-2» із двотактним двигуном на реактивні моделі становить значно серйозніший виклик для української ППО.
Середній показник перехоплення всіх дронів великої дальності у вересні становив 83 %, номінально залишившись на рівні попереднього місяця. Показник збиття звичайних дронів «Герань-2» останнім часом становив приблизно 90 %. Щодо показника перехоплення дронів з реактивним двигуном існують різні дані. Наразі ми виходимо із середнього значення приблизно 60 %. Дані про успіхи української протиповітряної оборони під час останніх нічних атак на Київ вказують на вищі показники: 70–80 % для дронів «Герань-4» та 50–65 % для «Герані-5» (↗ ISW, 29.09.2026).
Серйозне зростання кількості реактивних дронів
Частка залучених реактивних моделей значно зросла. За нашими підрахунками, у вересні під час атак на Україну, ймовірно, було задіяно близько 3 900 реактивних дронів «Герань». Збільшення їхньої кількості відбувається доволі швидко: у серпні було використано 2 800 реактивних дронів, у липні – 1 500, у червні – лише 350 (↗ Armyinform, 14.9.2026 ).
Perspectus Analytics, KPSZSU, ISW Daily Reports
Таким чином, середній показник перехоплення на рівні 83 % можна оцінювати як покращення порівняно з попереднім місяцем, оскільки він включає в себе значно більшу частку новітніх моделей. Це свідчить про те, що українська ППО дедалі краще пристосовується до нових викликів.
Рекордний рівень влучань в об’єкти інфраструктури
Однак абсолютна кількість неперехоплених дронів у вересні, пов’язана із загальним збільшенням кількості задіяних дронів, сягнула рекордного рівня за весь час війни і становила 1 090 одиниць (у попередньому місяці 832). Так само зросла кількість уражених цілей, їх зафіксовано 581 (у попередньому місяці 555). Достовірних даних про застосування балістичних і крилатих ракет, як і раніше, немає (↗ Моніторинг, випуск XX).
Perspectus Analytics, KPSZSU
Росія посилила застосування дронів «Герань-5» у вересні після того, як українська ППО почала ефективніше перехоплювати реактивні дрони «Герань-4», – так оцінює ситуацію один із військових журналістів України (↗ ISW, 29.09.2026). Після того, як у травні рівень перехоплення зріс до 91,5 % (↗ Моніторинг, випуск XVII), Росія змістила акцент на нове покоління дронів «Герань». Якщо Україні вдасться забезпечити ефективне перехоплення навіть реактивних моделей, Росія, ймовірно, стане активніше застосовувати балістичні ракети.
Тиск на області з фокусом на Києві
У регіональному розподілі атак на Україну у вересні Київ (місто й область) уперше з початку повітряної війни восени 2022 року очолив список найбільш постраждалих регіонів. А вже далі ідуть інші регіони, що в останні місяці зазнавали особливо сильних ударів: Одеська, Харківська та Дніпропетровська області.
Водночас інтенсивних обстрілів зазнали західні регіони. У вересні в повідомленнях про відповідні пошкодження частіше згадувалися Волинська, Житомирська та Хмельницька області, які раніше значно рідше зазнавали атак. Це можна пояснити технічним вдосконаленням повітряних ретрансляційних мереж для збільшення дальності дії, розташованих на території Білорусі (↗ Укрінформ, 2.10.2026).
Perspectus Analytics, diverse data-sets
Постійні атаки та тривога
Психологічний терор проти цивільного населення залишається ключовим елементом російської стратегії повітряної війни. В останні дні вересня столиця протягом кількох днів піддавалася атакам навіть удень, лише з невеликими перервами. Найбільша хвиля атак за місяць припала на ніч на 13 вересня, коли упродовж 24 годин було зареєстровано щонайменше 770 дронових атак.
Perspectus Analytics, KPSZSU
Тривалі хвилі атак мають на меті не лише систематичне паралізування цивільного життя, а й завдання економічної шкоди. За словами міністра економіки Олександра Кравченка, кожна година, на яку повітряна тривога перериває роботу підприємств, коштує Україні близько 45 млн доларів США. Нова двоступенева система оповіщення покликана обмежити цей простой: під час «жовтої» тривоги, що попереджає про наближення дронів, понад половина підприємств продовжує працювати (↗ Укрінформ, 30.09.2026). Лише «червона» тривога, що сигналізує про ракетний удар, змушує суспільне життя зупинитися (↗ Моніторинг, випуск XX).
Удосконалення дронів «Герань-5»: навігація без супутників і вища швидкість
Дрони з турбореактивним двигуном на кшталт моделі «Герань-4» можуть літати значно швидше й вище, ніж старі моделі «Герань-2» з оппозитним двигуном (↗ Моніторинг, випуск XIX), які ще можна було перехоплювати за допомогою класичної ствольної зброї (наприклад, автоматичних гармат). Дрони «Герань-5» являють собою наступний етап розвитку, їхня конструкція нагадує крилату ракету. У вересні було зафіксовано ще одну модифікацію. Модель «Герань-5-К5» оснащена автономним навігатором, що за допомогою електрооптичної системи й порівняння зображень поверхні та рельєфу місцевості може орієнтуватися у просторі й таким чином коригувати своє положення й маршрут без супутникової навігації. А змінене розташування дщвигуна зменшує аеродинамічний опір і дозволяє розвивати ще вищі швидкості (↗ Militarnyi, 27.9.2026 ).
NV
Удосконалення II. Атаки на мости й об’єкти критичної інфраструктури з використанням нових вибухових зарядів
Під час російських ударів по Південному мосту в Києві (↗ BBC, 1.10.2026) 1 та 2 жовтня 2026 року були зафіксовані взагалі перші попадання по одному з київських мостів, а удари 3 та 4 жовтня по Північному мосту мали на меті ще серйозніше порушити економічне й цивільне життя у столиці. 5 жовтня в Запоріжжя було атаковано міст через Дніпро, що також має важливе значення для військової логістики. У результаті п’ятеро людей отримали поранення (↗ «Українська правда», 6.10.2026). Привертає увагу те, що Росія використовує менше балістичних ракет, натомість дедалі частіше застосовуються дрони нового покоління, що мають переваги в управлінні. Так було й під час атак на електростанції в Києві в ніч на 30 вересня, які водночас знаменують новий етап у повітряній війні та початок російської зимової кампанії (↗ Моніторинг, випуск XX). Прем’єр-міністр Сергій Корецький заявив, що цей напад є наймасштабнішим комбінованим ударом по енергетичній інфраструктурі України з часу закінчення минулого опалювального сезону у квітні (↗ «Суспільне», 30.09.2026). Під час цих атак Росія вперше застосувала у дронах з турбореактивними двигунами спеціальну боєголовку КРСН (кумулятивно-ріжуче спеціальне навантаження), яка концентрує вибухову енергію і розвиває більшу за звичайні боєголовки руйнівну силу, особливо під час атак на опори високовольтних ліній або крихкі конструкції (↗ Hromadske, 30.9.2026 ).
За оцінкою Інституту вивчення війни (ISW), Росія може застосовувати такі заряди проти цілей на кшталт Південного мосту, однак для заподіяння значних збитків необхідні повторні точні влучання протягом короткого часу (↗ ISW, 1.10.2026). Перші влучання в Південний міст не свідчать про критичні пошкодження (↗ RBC-Ukraine, 1.10.2026).
Удосконалення III. Автономне наведення на ціль за допомогою ШІ
Автономну навігацію дронів необхідно розглядати на тлі прогресу в наведенні на цілі, де на окремих етапах атаки дедалі частіше застосовується штучний інтелект. Як підкреслює український експерт із дронів Сергій «Флеш» Бескрестнов, тут варто розрізняти три можливості: автоматичне розпізнавання цілей (target recognition), автоматичний вибір цілей на основі штучного інтелекту (AI-powered automatic target selection) і автономне наведення на ціль (autonomous guidance towards a target). Хоча розпізнавання та відстеження цілей за допомогою нейронних мереж вже є технічно відпрацьованими технологіями, за словами Бескрестнова, навесні автоматичний вибір цілі як в Україні, так і в Росії ще перебував на ранній стадії випробувань (↗ Українська правда, 24.6.2026). Натомість автономне кінцеве наведення (terminal guidance) вже реалізовано у російському дроні «Герань-Сікер» (варіанти типів «Герань-2» та «Герань-4»): пілот призначає ціль, після чого дрон самостійно наводиться на неї – за умови хорошої видимості з відстані від п’яти до десяти кілометрів (↗ Бескрестнов, 30.6.2026 та ↗ 20.09.2026). Хоча точніше наведення на ціль підвищує ймовірність влучання в певну точку, ефект від влучання – наприклад, під час атак на міст – залежить і від інших факторів, зокрема, від типу боєголовки й розміру вибухового заряду.
Також у нещодавньому дослідженні Австралійського військового дослідницького центру (AARC) зроблено висновок, що штучний інтелект дедалі ширше інтегрується в системи керування, виявлення цілей і навігації, тож у дронах FPV уже можливе автономне наведення на ціль. Однак у дослідженні не робиться висновок про повну автономність систем озброєння: рішення щодо вибору й ураження цілі залишається за людиною. Отже, ці можливості мають оперативне значення, проте їхня інтеграція в загальний процес ухвалення рішень і ведення атаки стоїть під питанням (↗ Австралійський військовий дослідницький центр, 3.8.2026 ). Останні аналізи української військової розвідки ГУР показують, що в моделях «Герань-4» встановлено навігаційну систему «Сусанін», яка – подібно до моделі «Герань-5-К5» – може орієнтуватися за допомогою порівняння зображень поверхні та рельєфу місцевості, що робить керування ще автономнішим (↗ HUR, 5.10.2026).
Удосконалення IV. Летючі ретрансляційні станції з дальністю дії аж до Заходу
Розвиток технологій розпізнавання зображень (↗ Моніторинг, випуск XIX) і використання дронів-ретрансляторів, які через сітчасті мережі (меш-мережі, тобто комунікаційні мережі, в яких кілька дронів з’єднані між собою і можуть обмінюватися сигналами) виконують функцію летючих ретрансляційних станцій, збільшують дальність, на якій російські пілоти можуть керувати своїми дронами; на останніх кілометрах вони дедалі частіше знаходять свою ціль автономно, тобто без схильного до перешкод радіозв’язку. З тогго часу як ці ретрансляційні мережі працюють із території Білорусі, атаки поширюються на захід, що у вересні призвело до наслідків для Волинської, Житомирської і Хмельницької областей (↗ Укрінформ, 2.10.2026). Також під час російського нападу на штаб-квартиру СБУ в Києві (4 вересня) дистанційно керований дрон «Герань» під час наближення до цілі керувався через ретранслятор типу «меш» з доступом до інтернету, активований агентом у радійсі 5 км (↗ Kyiv Independent, 5.10.2026). Сергій Бескрестнов припускає, що під час атаки на мости в Києві також використовувалися ретрансляційні станції, інакше наведення на ціль було б практично неможливим (↗ Бескрестнов, 3.10.2026 ).
Посилення української протиповітряної оборони
Пріоритетним залишається пошук доступних ракет-перехоплювачів проти балістичних ракет та їхнє придбання Україною та її західними союзниками (↗ Моніторинг, випуск XVII).
Тому робота дедалі більше зосереджується на розробці дронів-перехоплювачів, здатних збивати навіть БпЛА з реактивними двигунами. Деякі системи перебувають на стадії випробувань, зафіксовано збиття навіть на швидкостях понад 400 км/год, а чимало виробників очікують на подальші етапи випробувань. Окрім адаптації до дуже коротких інноваційних циклів, головним викликом тут є насамперед масштабування виробництва. У виробництві реактивних двигунів Україна залежить від допомоги з-за кордону. Виробництво за межами України дозволить мінімізувати втрати внаслідок руйнування виробничих потужностей.
F-16 як винищувач реактивних дронів
Важливу роль у протидії реактивним дронам відіграють винищувачі F-16. Вони перехоплюють від 50 до 60 % усіх російських реактивних дронів (↗ Зеленський, 2.10.2026 ). Крім того, їх можна гнучкіше застосовувати в різних регіонах (↗ ZDF, 1.10.2026), але вони вимагають значних витрат на технічне обслуговування. За даними Wall Street Journal, понад половина українських F-16 наразі не готові до бойового застосування. Літаки чекають на ремонт у Бельгії: компанія Sabena Engineering отримала замовлення на технічне обслуговування від американських ліцензіарів, але працює значно повільніше, ніж аналогічні підприємства в США. До цього додаються проблеми з дефіцитом запасних частин. Колишній генерал-лейтенант США Девід Дептула говорить про «sustainment failure» (провал забезпечення), який переростає у кризу української протиповітряної оборони (↗ WSJ, 29.09.2026). Ситуацію ускладнює те, що й самі США дедалі частіше стикаються з проблемами технічного обслуговування та постачання запасних частин для військових літаків: ВПС США наразі не вистачає запчастин на суму близько 14 млрд доларів США (↗ Defense News, 18.09.2026).
Наразі вирішальне значення має озброєння перехоплювачів. Ракети «повітря-повітря», що досі застосовувалися переважно проти крилатих ракет, є дорогими і стають дедалі дефіцитнішими. Вбудована 20-мм бортова гармата F-16 є найочевиднішою альтернативою (↗ Kyiv Independent, 10.09.2026). Необхідні боєприпаси широко доступні у всьому світі, недорогі, їх можна швидко придбати (↗ Bloomberg, 30.09.2026). Хоча високе споживання боєприпасів також ускладнює їхнє придбання, наразі бортовий гарматний комплекс залишається найкращим із доступних рішень.
Проблемою залишається забезпечення боєздатних літаків. Окрім розширення можливостей літаків F-16, варіантом є також моделі інших військово-повітряних сил. У полі зору — Швеція, Франція, Чехія та Нідерланди. Також дозвукові військові літаки на кшталт чеського Aero L-39 можуть значно полегшити ситуацію на регіональному рівні у плані перехоплення дронів «Герань» (↗ ZDF, 1.10.2026).
Отже, Україна не залишається беззахисною перед обличчям очікуваної ескалації під час зимової кампанії Росії. Протягом зими має бути створена багаторівнева система оборони: гвинтові та реактивні перехоплювальні дрони, недорогі ракети «земля-повітря», пілотовані та автоматизовані зенітні башти, переносні зенітні системи. З технічної точки зору це є адекватною відповіддю на російську зимову кампанію, а вирішальним залишається питання, чи вдасться вчасно наростити їхнє виробництво.
Які цілі для атак обирає Росія в Україні
Логістика, центри обробки даних і важка промисловість
У вересні Росія ще більше посилила повітряну війну проти цивільних логістичних і постачальних ланцюгів України. До атак на торговельну, поштову та складську логістику, а також на автозаправні станції (↗ Моніторинг, випуск XX) та систематичного руйнування української експортної інфраструктури вперше додалися атаки на центри обробки даних та інтернет-провайдерів у Києві. Після ударів по дата-центрах UTELS та «Павутина» 23 вересня близько 100 000 домогосподарств тимчасово залишилися без інтернет-з’єднання (↗ Kyiv Independent, 24.9.2026).
Балістичні ракети паралізували роботу всіх трьох великих металургійних комбінатів, що залишилися в Запоріжжі, Дніпрі та Кривому Розі і разом забезпечують близько 90 % українського виробництва сталі. Протягом одного тижня вересня Україна вперше за 100 років не виробила жодної тонни сталі (↗ «Інтерфакс», 23.09.2026). За даними Financial Times, із загальної площі сучасних складських приміщень у 5 млн м² за останні місяці було зруйновано 900 000 м²; прем’єр-міністр Корецький прогнозує втрати податкових надходжень у розмірі 1,5 млрд доларів США та дефіцит фінансування у розмірі 27 млрд доларів США (↗ FT, 20.09.2026).
Залізниця, залізнична логістика й пасажирські поїзди
За даними «Укрзалізниці», з початку війни було пошкоджено або знищено понад 500 локомотивів, з них понад 60 % із січня 2026 року. Зокрема, атаки на пасажирські поїзди, що саме перебувають у ручі, становлять новий рівень загрози для цивільної мобільності (↗ Politico, 17.09.2026). 13 вересня за два кілометри від польського кордону дрон влучив у локомотив поїзда «Київ–Варшава».
Приблизно 60 % атак спрямовані проти пасажирських поїздів, 40 % — проти вантажних. Голова «Укрзалізниці» Олександр Перцовський звертається до партнерів із проханням надати локомотиви для української ширококолійної залізниці й запасні частини (можливими партнерами є Фінляндія, Словаччина та DB Cargo). Наразі Україна узгоджує із країнами-партнерами, зокрема, питання щодо законодавчих перешкод, які досі блокують такі поставки (↗ FAZ, 27.9.2026).
Українська залізниця адаптувала свої евакуаційні заходи до нової загрози. Рішення про евакуацію поїзда вона приймає самостійно: УЗ має прямий доступ до даних системи спостереження за повітряним простором. Співробітники власних центрів безпеки оцінюють характер і відстань загрози. Якщо ситуація неясна, наприклад, через те, що дрон зникає з радара, залізниця узгоджує свої дії з повітряними силами і в разі сумнівів проводить евакуацію (↗ FAZ, 27.09.2026).
Експорт, порти та торговельні маршрути
Однією з найбільших проблем є пошкодження експортної інфраструктури України (↗ Моніторинг, випуск XIX). Оскільки через постійні атаки судна дедалі рідше заходять до порту Одеси, у вересні Росія атакувала альтернативні маршрути експорту до Румунії, поціливши пором «Орлівка» на Дунаї (↗ Одеська МВА, 1.9.2026) та, ймовірно, понтонний міст. Таким чином, сполучення порту Ізмаїл в Одеській області з Румунією також порушено (↗ ISW, 19.09.2026). На двох іноземних вантажних суднах було вбито капітанів. Ще одна проблема стосується пасажирських перевезень: атаки на заправні станції перемістилися з коридору Харків–Полтава до міста Києва.
КОНТЕКСТ
Як українські авіаудари вражають Росію
У вересні наша база даних зафіксувала 321 підтверджений удар України по Росії та окупованих територіях, що на 10 % менше, ніж у серпні (358), це був третій за величиною місячний показник цього року; за період із січня було нанесено 1 948 ударів (станом на 1 жовтня 2026 року). Утім, номінальне зниження є оманливим.
Атаки не зменшуються, а стають глибшими
Кількість ударів на великі відстані зросла з 66 до 90, тоді як удари по окупованому Росією Криму скоротилися вдвічі – із 86 до 43. Змінюється і вибір цілей: виробничі об’єкти (з 12 до 20) та системи ППО (з 36 до 40) досягли річних максимумів, натомість удари по енергетичній інфраструктурі (з 106 до 70), морських цілях (з 26 до 14) та шляхах постачання (з 73 до 55) значно зменшилися. Центр тяжіння атак зміщується з периферії – Криму, морських шляхів, ліній сполучення – у промислову частину Росії.
Perspectus Analytics
Нафтопереробні заводи: менше влучень, триваліші простої
Незважаючи на меншу кількість влучень, атаки на енергетичну інфраструктуру мають сильніший вплив, оскільки змінилася тактика. Україна цілеспрямовано атакує допоміжні об’єкти, ремонт яких може тривати до восьми місяців, використовуючи кілька хвиль дронів на кожен об’єкт, тоді як санкції блокують постачання запасних частин. Міжнародне енергетичне агентство знизило свій прогноз щодо переробки російської сирої нафти на найближчі 18 місяців до приблизно чотирьох мільйонів барелів на добу (на 30 % нижче довоєнного рівня); експорт нафтопродуктів практично зупинився (↗ Bloomberg, 11.09.2026). Після удару по московському нафтопереробному заводу «Газпромнефть» 20 вересня частка виведених з експлуатації російських переробних потужностей зросла з 10 до 14 % (↗ ISW, 20.09.2026). Таким чином, збитки стають кумулятивними, а не тимчасовими: ударів стає менше, але вони призводять до триваліших простоїв.
Це має безпосередні наслідки для фінансової ситуації в Росії. Центральний банк Росії вперше після десяти послідовних знижень залишив базову ставку на рівні 14 % і назвав дефіцит палива однією з причин зростання цін влітку (↗ ЦБР, 11.09.2026). Згідно з витоками урядових документів, на 2027 рік заплановано збільшення видатків на оборону на 27 %, що має бути компенсовано за рахунок скорочень у сферах пенсій, освіти й охорони здоров’я (↗ ISW, 29.09.2026). Указ від 28 вересня засекречує інфоромацію про обсяги видобутку, пропускну здатність нафтопереробних заводів, про покупців і координати нафтосховищ (↗ Reuters, 28.09.2026), що є непрямим визнанням того, наскільки ефективними стали українські атаки.
Зменшення кількості морських крилатих ракет після атак на Чорноморський флот
Така сама тенденція спостерігається щодо ударів по морських цілях (26 проти 14), вплив яких є особливо важливим для повітряної війни. Потенціал запусків ракет «Калібр» із морських платформ скоротився вдвічі, а Чорноморський флот відрізаний від своєї головної ремонтної бази, оскільки сухі доки в Новоросійську та в Криму розташовані в зоні досяжності дронів (↗ armyinform, 22.09.2026)
Контрнаступ «Вівальді»
Ще вирішальнішим для безпосереднього перебігу війни є вплив на ситуацію на фронті під час української операції «Вівальді». Українські атаки вивели з ладу нафтопровід з Воронезької області, який забезпечував половину потреб російських військ у дизельному паливі в окупованому Луганську. Відтоді постачання здійснюється автошляхом довжиною 400 кілометрів (↗ Militarnyi, 21.9.2026 ). Оскільки російська електронна війна залежить від дизельних генераторів, через дефіцит палива також припинилася протидія дронам (↗ ISW, 17.9.2026), і це стало важливим чинником успішного українського наступу на північ від Лимана.
Оцінка та перспективи
Нова «теорія перемоги» Путіна
Очікується, що взимку 2026/27 рр. повітряна війна розгортатиметься на більш високому рівні, ніж у попередні зими. Це пов’язано з більшим застосуванням засобів, серед яких — ракети (↗ Mоніторинг, випуск XVII), а також із нинішньою перевагою в нових моделях дронів, але насамперед із ситуацією на фронті. Із березня 2026 року Росія практично не досягає жодних чистих територіальних здобутків (↗ ISW, 1.10.2026), тоді як Україна з кінця 2025 року успішно завдає удари у відповідь поблизу Куп’янська, Олександрівки й Лимана та здобула стратегічні переваги завдяки операції «Вівальді». Це ставить під тиск стратегію перемоги, сформульовану Путіним у червні 2024 року і яку ISW описує як його «теорію перемоги»: постійне просування вздовж фронту рано чи пізно призведе, мовляв, до краху української оборони (↗ ISW, 26.09.2026).
Тому, на думку ISW, Путін додатково робить ставку на другу стратегію: масові повітряні удари з використанням балістичних ракет та нових моделей «Герань» мають змусити Україну капітулювати протягом зими. Він не відмовляється від фронту, але повітряна війна тепер видається йому найважливішим варіантом (↗ ISW, 1.10.2026).
Для зими це означає: ескалацію, про яку заздалегідь попереджають. 25 вересня Путін заявив, що Україна «повинна» «відчути» російські «удари у відповідь», і представив ці атаки як реакцію на українські «провокації», хоча Росія вже ескалювала свою кампанію в попередні зими. Ця риторика виправдовує жорстокіші удари як всередині країни, так і за її межами, і має на меті делегітимізувати українські удари на великі відстані, значні економічні наслідки яких тепер дедалі частіше обговорюються в Росії. Тому не варто очікувати ні зменшення атак на українську енергетичну інфраструктуру, ні серйозних поступок до закінчення зимової кампанії (↗ ISW, 27.09.2026). Захід отримує сигнал, що підтримка українських ударів на великі відстані спричиняє російські «відповіді».
Зростання російських провокацій щодо європейських країн
До стратегічних розрахунків Росії входить також залякування країн, які підтримують Україну. Атаки на логістичні об’єкти поблизу польсько-українських прикордонних населених пунктів (13 та 28 вересня) свідчать про те, що навіть цивільні логістичні маршрути далеко на заході України наражаються на атаки. Таким чином, провокації Росії щодо західних сусідніх країн стають дедалі більш безпосередніми.
Сюди також входять численні прольоти дронів над Молдовою та Румунією, а також порушення повітряного простору в Литві. Польща й надалі залишається в центрі уваги провокацій: 10 вересня було зареєстровано 19 випадків порушення польського повітряного простору російськими дронами (↗ GOV.pl, 10.09.2026). Крім того, російський вертоліт пролетів над територією Польщі, де вона межує з Калінінградською областю (↗ ISW, 23.09.2026). Польща відреагувала на неодноразові порушення свого повітряного простору шляхом внесення змін до правил ведення бойових дій для своїх пілотів, АБИ мати змогу швидше реагувати на потенційні загрози (↗ Gazeta Wyborcza, 24.09.2026).
Інцидент із данським вертольотом Fennec, під час якого російська фрегата випустила у бік вертольота сигнальну ракету, знаменує новий етап порушення Росією кордонів у Балтійському морі: розвідувальний політ здійснювався за звичним маршрутом. Як випливає з заяви уряду Данії, з російського боку не пролунало звичного попередження по радіо (↗ Lovguiden, 25.9.2026 ).
Підпали на підприємствах оборонної промисловості в Мюнхені (Rohde & Schwarz та Helsing 3 вересня), які приписують російській військовій розвідці ГРУ, також є новим етапом у здійсненні провокацій (↗ FAZ, 25.9.2026).
Прогалини в європейській політиці стримування
Таким чином, дії Росії порушують не лише питання безпосереднього захисту європейської території, зокрема у внутрішніх районах, а й питання про надійність європейського стримування. Військовий експерт Густав Грессель вбачає тут значний пробіл у можливостях: хоча Європа й розробляє та закуповує зброю дедалі більшої дальності – від Taurus та SCALP/Storm Shadow до майбутнього Taurus Neo, – сама лише дальність не є фактором стримування. Грессель виділяє три пробіли в можливостях:
Ефективність застосування. Арсенал Європи переважно складається з дозвукових крилатих ракет, з яких, за словами Гресселя, російська протиповітряна оборона перехоплює в середньому близько 70 %; тому на кожну ціль потрібно розраховувати по кілька ракет.
Склад арсеналу. Балістичні ракети мали б значно кращі шанси проти ППО, але в Європі їх виробляють лише Туреччина й Україна. Бракує недорогих засобів ураження великої дальності для масового застосування, а єдиною боєздатною європейською системою великої дальності Грессель називає крилату ракету «Рута».
Маса. Невеликі національні запаси навряд чи справлять враження на Москву, оскільки Росія із власного досвіду війни знає, скільки обстрілів вона здатна витримати. Звернення до США не заповнить цю прогалину: американська оборонна промисловість ледь покриває власні потреби, а залежність від неї за часів Трампа стає засобом тиску.
Виходячи з цього, Грессель робить дві вимоги. Важливими є наявність широкого змішаного арсеналу, що складається із крилатих і балістичних ракет та дешевих систем для їхнього застосування у великих кількостях, а також об’єднання європейських потужностей. Лише так можна досягти «критичної маси», що зробить стримування переконливим (↗ T-online, 5.9.2026 ).
Наскільки Європа далека від такого об’єднання, показує конфіденційний проміжний звіт Європейського оборонного агентства (European Defence Agency, EDA): хоча країни ЄС і значно збільшили свої видатки на оборону, у 2025 році вони спільно інвестували лише 13 % від них, і це при тому, що вони самі поставили собі за мету досягти 40 % до 2030 року. Тому EDA застерігає від фрагментованих закупівель і тривалої залежності, насамперед від США. Найбільші прогалини в оборонних можливостях EDA вбачає у сферах протиповітряної оборони, стратегічної розвідки й раннього попередження, забезпечення боєприпасами й новими технологіями, тобто саме в тих галузях, які під час війни в Україні виявилися особливо важливими (↗ FAZ, 29.9.2026).
Європа й Україна
Чого бракує? Європа й надалі розглядає війну як конфлікт, у якому вона підтримує Україну, але не сприймає його як частину власної оборони, стверджує Аліна Фролова,заступниця голови Центру оборонних стратегій у Києві. Саме це стратегічне відокремлення Фролова вважає дедалі небезпечнішим з огляду на російську активність у Європі. Росія вже давно чинить тиск на європейські країни навіть на їхній власній території за допомогою дронів, порушень повітряного простору, саботажу, кібератак і гібридних операцій. Тому вирішальним є зміна перспективи: Україну потрібно не лише підтримувати, а й розглядати як складову європейської оборонної архітектури. Європа повинна тісніше поєднувати свої можливості – зокрема, протиповітряну оборону, розвідку, логістику та збір даних – з оперативними можливостями Збройних сил України в рамках спільної європейсько-української оперативної структури (↗ IISS, 25.9.2026).
Метою має бути не лише риторичне пояснення Росії, що вона протистоїть не лише Україні, а й об’єднаним оборонним силам Європи, тобто набагато сильнішому супротивнику, який ефективно та наполегливо підтримує Україну.
Kyiv Dialogue
Метод
База даних регулярно звіряється зі щоденними звітами Інституту вивчення війни (ISW) у Вашингтоні (↗ ISW). Дані про збиті літаки взяті зі звітів Командування Повітряних Сил України (↗ КПСЗСУ). Для інформування про цілі та пошкодження в регіонах, якщо такі є, використовуються дані цивільних і військових адміністрацій, які звіряються з додатковими джерелами OSINT і вважаються в цілому надійними.
Точна кількісна оцінка збитків від повітряних ударів у разі війни є проблематичною. Надто точні дані могли б зіграти на руку російському військовому керівництву при оцінці та плануванні нових атак. Тому публікації підлягають певним обмеженням (↗ Expro, 2.1.2025).
Отже, цей аналіз даних зосереджується на аналізі атак і їхній динаміці, а не на оцінці збитків.
Цей моніторинг базується на базі даних про всі російські повітряні удари по містах та цивільній інфраструктурі в Україні й на даний момент містить понад 128 900 проаналізованих ударів, починаючи з вересня 2022 року.
Щомісячні цифри про засоби повітряного нападу є приблизними, оскільки в українській системі підрахунку та звітності були виявлені неточності. Відхилення від інших підрахунків за методом OSINT становлять близько 10 % і менше, часто менше ніж 3 %.
Порівняння з оцінками використання засобів повітряного нападу від Центру стратегічних та міжнародних досліджень (CSIS) у Вашингтоні за період понад два роки показує відхилення лише на 1,6 % (↗ CSIS).
У випадках атак, що не дозволяють однозначно визначити кількість задіяних засобів нападу, використовувалися найнижчі очевидні показники. Частота запусків під час атак високої інтенсивності може бути вищою, ніж зазначено; припускається відхилення менше ніж 5 %.
Про автора
Маркус Вельш – незалежний аналітик, кінодокументаліст і публіцист. З 2014 року М. Вельш опікується журналістикою за методом OSINT і аналізом даних, зокрема щодо російської війни проти України, щодо тем воєн і зовнішньої політики, а також щодо німецького дискурсу з цих тем.
У співпраці з «Київським діалогом» Маркус Вельш з 2023 року проводить дослідження і панельні дискусії щодо західної санкційної політики.
З 2015 року він керує платформою даних та аналізу ↗ Perspectus Analytics.
Про «Київський діалог»
«Київський діалог» – це незалежна платформа громадянського суспільства, що сприяє діалогу між Україною та Німеччиною.
Заснована 2005 року як міжнародний формат конференцій із соціальної і політичної тематики, із 2014 року вона підтримує ініціативи громадянського суспільства, спрямовані на зміцнення місцевої демократії в Україні.
З моменту повномасштабної російської агресії у 2022 році основна увага платформи приділяється суспільній стійкості, соціальній згуртованості, а також питанням безпеки, зокрема, військовій підтримці України й західній санкційній політиці.
«Київський діалог» – це програма «Європейського обміну» (Europäischer Austausch gGmbH.)
Будь ласка, зареєструйтеся, щоб коментувати.