«Ми повинні бути готовими до того дня, коли Америка виведе свої війська з Європи.
Тоді європейські країни, а особливо Німеччина, опиняться поруч із цим російським колосом із усіма його готовими до експансії силами.
Тому ми маємо зробити все можливе, щоб не зустріти цей виклик беззбройними».
— Конрад Аденауер
«Вам дали вибір між війною і безчестям.
Ви обрали безчестя — і матимете війну».
— Вінстон Черчилль
Передмова
Дослідження «Україна, ядерне стримування та нова динаміка розповсюдження» виходить у час, коли самі основи міжнародного порядку, сформованого після 1945 року, опинилися перед серйозним випробуванням. Російська агресія проти України у 2014 та 2022 роках, а також безпрецедентне використання ядерних погроз як інструменту ведення загарбницької війни змусили політиків, експертів і суспільства знову повернутися до питань, які багато хто вважав остаточно вирішеними ще десятиліття тому. Мета цього дослідження – зробити належний аналіз актуальних викликів, виходячи з того, що безпека України не є ізольованою проблемою, а безпосередньо пов’язана зі стабільністю Європи, НАТО та міжнародно-правового режиму нерозповсюдження ядерної зброї. Reaktion Group висловлює щиру вдячність Представництву Фонду Конрада Аденауера в Україні за підтримку цієї роботи й за розуміння критичної важливості цих питань саме зараз — до того, як стратегічна ситуація погіршиться ще більше.
Ця публікація не є закликом до розповсюдження ядерної зброї. Навпаки, її мета — показати ризики, що виникають тоді, коли порушуються норми та гарантії, на яких базується глобальна система її нерозповсюдження. Досвід України демонструє, як втрата довіри до міжнародних договорів, союзів і зобов’язань може стимулювати дискусії про ядерний потенціал чи ядерне озброєння не лише в Києві, а й у світі загалом. Аналізуючи чинники, що стоять за цими тенденціями в Україні, Південній Кореї та інших державах, дослідження має на меті зміцнити міжнародні норми, які десятиліттями допомагали підтримувати глобальну безпеку. Захищена, суверенна та стійка Україна необхідна не лише для забезпечення стабільності в Європі, а й для збереження довіри до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї та поширення міжнародного порядку, заснованого на правилах. Саме тому підтримка оборони та зусиль України зі стримування залишається одним із найефективніших інструментів для запобігання небезпечному поширенню ядерної зброї.
Насамкінець хочу висловити щиру вдячність моїй команді в Reaktion Group. Її відданість справі, компетентність і невтомна робота — часто в надзвичайно складних умовах, особливо під час війни в Україні — зробили можливим цей проєкт. Її праця відображає серйозність нинішнього моменту та спільне переконання в тому, що ґрунтовний аналіз може сприяти формуванню безпечнішого та стабільнішого майбутнього для Європи, України та міжнародної спільноти загалом.
Джошуа Р. Крокер
Виконавчий директор та засновник Reaktion Group Consulting Ltd.
Короткий виклад
Повномасштабне вторгнення Росії в Україну стало одним із найсерйозніших викликів сучасному безпековому порядку та міжнародно-правовому режиму нерозповсюдження ядерної зброї. У центрі цієї кризи — провал Будапештського меморандуму, — політичної угоди, за якою Україна відмовилася від третього у світі ядерного арсеналу в обмін на безпекові обіцянки, які зрештою виявилися нездатними забезпечити реальний захист. Послідовні порушення Росією цих запевнень — спочатку 2014-го, а потім 2022-го років — підірвали довіру не лише до політичних гарантій, а й до самих основ політики ядерного стримування. Війна продемонструвала, що ядерна держава може використовувати як конвенційну воєнну силу, так і ядерне залякування по відношенню до сусіда без ядерної зброї, тоді як міжнародна спільнота залишається стриманою через страх перед ескалацією та напруженням геополітичної ситуації.
Досвід України показав межі юридичних зобов’язань і водночас продемонстрував ключову роль дієвого стримування — конвенційного, ядерного або союзницького. Систематичні ядерні погрози Росії суттєво впливали на рішення західних держав, уповільнювали передачу сучасного озброєння і поступово розмивали усталені норми ядерної риторики. Водночас Україна показала, що потужні конвенційні спроможності — зокрема системи далекобійних ударів, а також операції із залученням дронів і ракет, які підвищують ціну агресії для противника, — можуть суттєво обмежувати свободу дій навіть ядерної держави. Однак ці спроможності не здатні повністю замінити структурні гарантії безпеки, особливо в умовах дедалі більшого виснаження як українського людського ресурсу, так і західної підтримки. У цьому контексті частина українського суспільства вважає, що відновлення ядерного стримування є єдиною справді надійною опцією для країни – попри значні технічні й політичні перешкоди.
Наслідки цих процесів виходять далеко за межі Європи. Такі держави, як Південна Корея, спостерігаючи за крахом безпекових запевнень щодо України, також ведуть відкриті дискусії про ядерні опції, ставлячи під сумнів надійність розширеного стримування зі сторони США та проводячи прямі паралелі між власним безпековим середовищем і ситуацією в Україні. У Європі війна оголила глибокі проблеми оборонних спроможностей, стратегічної координації та політичної волі, залишивши її недостатньо готовою для того, щоб стримати подальшу російську агресію або компенсувати зсув у пріоритетах США.
У дослідженні стверджується, що запобігання ширшому ядерному розповсюдженню та забезпечення суверенітету України залежать від рішучої стратегічної відданості Європи й Заходу в цілому. Надійна безпека для України потребуватиме сталих поставок сучасного конвенційного озброєння, довгострокових інвестицій в оборонно-промисловий комплекс і політичних гарантій, інтегрованих у НАТО або еквівалентні безпекові структури. Альтернативою стане дедалі нестабільніший світ, у якому держави дійдуть висновку, що саме ядерна зброя — а не договори, норми чи політичні запевнення — є єдиним надійним захистом від агресії.
Перспектива протидії російській агресії часто супроводжується побоюваннями, що в разі воєнної поразки Росії в Україні РФ може зануритися в хаос — із фрагментацією центральної влади та втратою єдиного контролю над ядерною зброєю. Водночас важливо усвідомлювати межі впливу Заходу: якщо Росія настільки наблизиться до критичної межі, що подібні сценарії стануть можливими, то структурні чинники, які можуть призвести до її краху, зрештою спрацюють незалежно від політики Заходу щодо України. Західні столиці мають готуватися до таких сценаріїв шляхом посилення розвідувальних спроможностей, розробки планів реагування, зміцнення національних систем виявлення та захисту, а також моніторингу ключових процесів у Росії — зокрема розколів серед еліт, неспроможності реалізовувати чітко визначену політику Кремля, збоїв у фінансових потоках федерації та активного «імперського будівництва» з боку регіональних еліт.
Рішення, які ухвалюються сьогодні щодо України, визначатимуть майбутнє ядерного стримування та міжнародного порядку на десятиліття вперед.
