KAS Ukraine
KAS Ukraine
KAS Ukraine
KAS Ukraine
KAS Ukraine
KAS Ukraine
KAS Ukraine
KAS Ukraine
KAS Ukraine
KAS Ukraine
KAS Ukraine
KAS Ukraine
KAS Ukraine
KAS Ukraine
KAS Ukraine
KAS Ukraine
KAS Ukraine
KAS Ukraine
KAS Ukraine
KAS Ukraine
KAS Ukraine
KAS Ukraine
KAS Ukraine
KAS Ukraine
KAS Ukraine
KAS Ukraine
KAS Ukraine
KAS Ukraine
Під час цієї цинічної війни — війни такого масштабу, якої Європа не знала з часів Другої світової — безсумнівно гинуть герої, знищуються міста, ламаються долі. Хоча іі давно передбачали стратеги, ніхто до останнього не хотів вірити, що війна такого масштабу може відбутися.
Презентоване дослідження «Освіта на ТОТ» звертає увагу на інший аспект цієї війни — на психологічну окупацію. Ми говоримо про те, як російська пропаганда, мілітаризація та культивування страху системно впливають на дітей, які зростають на тимчасово окупованих територіях.
Сьогодні діти на тимчасово окупованих територіях живуть у середовищі, де українська ідентичність не просто витісняється —вона замінюється нав’язаними російсько-імперськими наративами. Єдиною дозволеною є модель, де «русскій мір» — не просто ідеологія, а повсякденна реальність, що формує мислення з раннього віку.
Території, які Україна намагається повернути ціною непоправних і болісних втрат серед сил оборони, вже заражені вірусом російського імперіалізму.
Без системної роботи над поверненням свідомості, мови та ідентичності — фізичне звільнення не гарантує реінтеграції.
Основні висновки звіту:
- російська влада повністю замінила українські програми на стандарти РФ (ФДОС), де виховання патріотизму трактується як готовність до війни;
- у школах діють кадетські корпуси та козацькі класи, відкриваються табори типу «Воїн», де підлітків навчають військовій справі, користуванню зброєю та “ідеологічній пильності”;
- діти з раннього віку залучені до рухів «Юнармія», «Рух перших», проходять “уроки мужності” та “Розмови про важливе”, які фактично є елементами пропаганди;
- вчителі та батьки зазнають тиску, а школи перетворено на простір страху та контролю;
- РФ системно виховує лояльне покоління, позбавлене української ідентичності й готове до майбутніх конфліктів.
- Під час презентації наголошувалося: мілітаризація освіти — це не локальна політика, а частина довгострокової стратегії Росії з формування “нового типу громадянина” на окупованих територіях.
- Це — когнітивна окупація, спрямована на те, щоб відібрати в дітей право мислити критично, любити свою державу і бачити правду.
Виклики та ідеї для майбутньої реінтеграції
Під час презентації учасники глибоко занурилися в тему когнітивної окупації — системного, цілеспрямованого впливу на свідомість дітей і молоді, які проживають на тимчасово окупованих територіях. Обговорення охопило кілька ключових аспектів:
- Нейропсихологічні механізми впливу
Йшлося про те, як страх, ізоляція та повторювані меседжі формують стійкі реакції у дитячій психіці, особливо в ранньому віці — до 3 років, коли вплив середовища є найсильнішим.
- Ефект «психологічного зараження» в групах
Було наголошено, що діти в колективі швидко переймають емоційні стани, поведінкові моделі та установки, що нав’язуються через освітні, медійні та побутові канали. Під час обговорення було зазначено, що деякі діти з тимчасово окупованих територій сприймали інтерв’ю, які з ними проводили після виїзду, як допит. Це свідчить про високий рівень недовіри, страху та психологічного напруження, сформованого в середовищі постійного контролю та тиску. Така реакція є показовою для розуміння глибини когнітивної травми, яку зазнають діти в умовах окупації. - Гра як інструмент моделювання поведінки
Учасники звернули увагу на потенціал ігрових практик — як способу не лише діагностики, а й відновлення. Через гру можна моделювати вихід дитини з травматичного середовища, створювати безпечні сценарії та закладати альтернативні поведінкові реакції. - Цифрове середовище як простір впливу
Обговорювалися практики роботи з дітьми в онлайн-просторі, де пропаганда часто має неконтрольований доступ до свідомості, і де потрібні нові формати тренінгів, контенту та підтримки - Потреба в міждисциплінарному підході
Було підкреслено, що ефективна робота з дітьми з ТОТ потребує залучення фахівців із психології, педагогіки, нейронауки, а також тих, хто вже має практичний досвід у цій сфері. - Обговорювалися тренінгові програми, цифрові практики, а також важливість роботи з тими, з ким уже є досвід — зокрема, студентами з ТОТ, які навчаються в Одесі.
- Політична освіта та самоорганізація
Звучала критика браку політичної освіти в Україні. Водночас наголошувалося на силі горизонтальних зв’язків, самоорганізації та міждисциплінарній співпраці — між психологами, педагогами, політологами, спортивними організаціями.
- Спорт і політика
Окрема дискусія стосувалася мілітаризації спорту на ТОТ. Згадувалося, що спорт не поза політикою, а спортивні структури можуть бути інструментом впливу.
Майбутнє та деокупація
Обговорювалися стратегії когнітивної деокупації, роль освіти, спорту, культури. Звучала теза: «Кожна індивідуальна дія має значення» . Також ішлося про вступ без іспитів до вищий навчальних закладів України для дітей з ТОТ, про втрати та мрії — зокрема, про тих, хто досі мріє вступити до ЗВО у Санкт-Петербурзі.
Захід став майданчиком для відвертої розмови, обміну досвідом і формування спільного бачення того, як освіта може бути інструментом спротиву, відновлення та майбутньої реінтеграції.
