Контекст
Повітряна війна Росії проти України набирає обертів, встановлюючи нові рекорди. У квітні російська армія атакувала цивільні об’єкти, використавши 6 722 повітряних засоби нападу, що стало найвищим показником із початку повномасштабного вторгнення в лютому 2022 року. З них 6 583 засоби були дронами великої дальності (на 2 % більше ніж у попередньому місяці), 91 – крилатими й 48 – балістичними ракетами.
Атаки продовжують відбуватися за старою схемою: приблизно чотири напади високої інтенсивності на місяць, під час яких залучається понад 500 дронів. Масштаби цих атак і надалі зростатимуть через збільшення обсягів російського виробництва.
Рівень перехоплення дронів і крилатих ракет залишається на високому рівні в межах цифр попереднього місяця (по 89 %). По балістичних ракетах рівень знешкодження значно знизився і становив 17 % (середній показник у 1-му кварталі 2026 року – 37 %). Причиною цього може бути брак запасів американських ракет-перехоплювачів, адже вони активно використовуються у війні в Ірані.
У квітні кількість неперехоплених дронів дещо зросла і становила 722 одиниці (у березні 671), а кількість фактично уражених цілей сягнула 595 одиниць (у попередньому місяці 515). Вирішальне значення мають успіхи дронів-перехоплювачів і розвідка маршрутів польотів російських дронів великої дальності.
Тенденція: повітряна війна за допомогою дронів буде й надалі набирати обертів і охоплюватиме все більше українських територій як поблизу фронту, так і на заході країни. Усе більшого значення набуває сектор підльоту через Білорусь, про що свідчать посилені атаки на Чернігівську область у квітні.
Атаки на залізничну інфраструктуру, зокрема на локомотиви (+36 %) і вантажні вагони (+115 %), у 2026 році посилилися ще більше. Загалом із 2022 року було зареєстровано близько 17 300 повідомлень про нанесення шкоди цим транспортним засобам.
Наслідки війни в Ірані ставлять під загрозу політику безпеки західних прихильників України в її дотеперішньому вигляді, а також ефективність наявних механізмів стримування. Скоординована європейська стратегія щодо припинення війни в Україні є важливішою, ніж будь-коли.
Позитивні тенденції на кшталт технологічних переваг України й незначних територіальних втрат російської армії не повинні нікого вводити в оману: Росія продовжуватиме свою війну на виснаження. Останнім часом російські військові досягли особливого прогресу в розробці автономних систем нападу, що ускладнює прогнозування подальшого перебігу війни в поточному 2026 році.
СИТУАЦІЯ В КВІТНІ
Повітряна війна Росії проти цивільних об’єктів в Україні увійшла в проміжну фазу. Попри певне збільшення залучених у квітні дронів масштаби повітряної війни з березня більше не збільшуються. Це стосується як кількості запущених засобів повітряного нападу, так і обсягу завданих руйнувань, тобто неперехоплених вибухових зарядів (payload) дронів і ракет. Ймовірно, російська армія, як і в минулі роки, зберігає особливо руйнівні ракетні системи для великих хвиль атак.
Рекорд за кількістю дронів у квітні: найвищі показники з початку війни
Загалом у квітні по цивільних цілях було випущено 6 583 дрони великої дальності (на 2 % більше ніж у березні), це найвищий показник з початку повномасштабного вторгнення Росії у лютому 2022 року. 65 % із них становили дрони «Шахед», решту – дрони-приманки. До цього додалися атаки з використанням 91 крилатої і 48 балістичних ракет (приблизно стільки ж, як і в попередньому місяці). Загалом Росія застосувала проти цивільних об’єктів 6 722 ракети, і це також найвищий показник з лютого 2022 року.
Perspectus Analytics, KPSZSU
У квітні рівень перехоплення дронів дещо знизився (з 90 до 89 %). Щодо крилатих ракет він залишився на високому рівні попереднього місяця (89 %). У квітні українська армія отримала мобільні тренажери для підготовки пілотів винищувачів F16, що відіграють ключову роль у знешкодженні крилатих ракет (↗ Міністерство оборони України, 30.04.2026).
Водночас рівень перехоплення балістичних ракет знизився до 17 % (середній показник у 1-му кварталі 2026 року становив 37 %). Через війну в Ірані особливо надійні ракети-перехоплювачі на кшталт Patriot-PAC3 придбати майже неможливо, і це робить Україну ще вразливішою (↗ Моніторинг XV).
Існує ризик, що в найближчому майбутньому повітряна війна розвиватиметься не на користь України. Про це свідчать показники, які дещо зросли у квітні, а саме кількість неперехоплених дронів (722; у березні 671) і уражених цілей (595; у березні 515). І хоча це значно менше, ніж у зимові місяці, коли українські об’єкти енергопостачання зазнавали масових атак, усе ж таки цифри говорять про те, що успіхи ППО стають меншими, а кількість використаних дронів помалу зростає.
Perspectus Analytics, KPSZSU
Незмінні схеми дронових атак
Атаки відбуваються практично за тим самим сценарієм, що й минулого місяця, коли російські ВПС почали збільшувати тривалість своїх атак. Замість однієї ночі тепер обстріл відбувається упродовж ночі й наступного дня, тобто протягом 24 годин, проти українських міст та інфраструктури застосовується дуже велика кількість дронів (рекорд 23–24 березня – 948 дронів, ↗ Моніторинг XV).
У квітні було зафіксовано чотири інтенсивні хвилі атак із залученням понад 500 дронів протягом 24 годин, у березні таких хвиль було чотири, де було задіяно понад 400 дронів. Оскільки обсяги виробництва в Росії, ймовірно, продовжують зростати, армія РФ може й надалі посилювати такі інтенсивні атаки.
Загалом же ритм і склад атак із використанням дронів великої дальності за останні дванадцять місяців майже не змінилися: кількість задіяних дронів, здається, визначається максимальним обсягом виробництва, які, ймовірно, відразу й використовуються без створення значних запасів (stockpile).
Ракетні атаки: Росія поповнює арсенали на зиму
Що стосується крилатих і балістичних ракет, то, судячи з усього, керівництво російської армії застосовує їх упродовж року з різною інтенсивністю. У зимові місяці спостерігаються значно вищі показники як щодо інтенсивності застосування ракет по місяцях, так і щодо обсягів окремих атак, коли використовуються понад 50 крилатих і балістичних ракет за ніч. Поточний період свідчить про поповнення запасів ракет. Водночас у минулі роки між травнем і серпнем зазвичай спостерігався місяць, інтенсивність атак у якому можна було порівняти із зимовими місяцями.
Нова ескалація щодо використання планерних бомб поблизу лінії фронту
Для прифронтових регіонів значне зростання у використанні планерних бомб означає передусім суттєве збільшення навантаження на цивільне населення. У 2026 році Росія значно розширила застосування керованих планерних бомб, здійснивши майже 8 тисяч скидань у березні та близько 7 тисяч у квітні, це – найвищі показники за місяць із початку повномасштабного вторгнення (↗ Міністерство оборони України, 5.5.2026).
ЦИФРИ Й ФАКТИ
Перспективи війни на 2026 рік
Під прицілом – залізнична інфраструктура
Очікується, що в повітряній війні проти України Росія продовжить свою стратегію виснаження і зосередиться насамперед на прифронтових і прикордонних регіонах. У квітні спостерігався широкий мікс цілей, на які здійснювалися атаки. Але основна увага поруч із енергетичною приділялася також і залізничній інфраструктурі.
Кількість атак на потяги, вокзали й залізничні колії значно зросла ще у 2025 році. Аналіз 17 300 випадків пошкодження інфраструктури української залізниці з лютого 2022 року свідчить, що кількість атак на локомотиви й вантажні вагони (близько 75 атак на місяць) значно зросла порівняно з другим півріччям 2025 року (близько 42 на місяць) (↗ Інтерфакс, 24.4.2026).
Як і в попередні місяці, у квітні Росія особливо активно атакувала маршрути постачання для армії та інфраструктуру для експорту товарів в Одеській області (↗ Моніторинг XIV, Моніторинг XV). Крім того, посилено обстрілювалася Чернігівська область на кордоні з Білоруссю.
Persectus Analytics, Diverse data sets
Росія намагатиметься активніше поширювати повітряну війну на західні райони України через Білорусь. Ще у 2025 році повітряний простір Білорусі все частіше використовувався для маршрутів дронів «Шахед». І хоча в лютому Повітряні сили ЗСУ знищили зведені недавно в Білорусі ретрансляційні станції для керування дронами (↗ United24, 27.02.2026), є побоювання, що російська армія знову спробує використовувати Білорусь як додатковий простір для атак у дроновій війні.
Україна зберігає технологічну перевагу, Росія нарощує озброєння
Щодо технологічного прогресу в повітряній війні нині Україна має значну перевагу в розробці дронів, що у ближньому колі визнає навіть міністр оборони Росії Андрій Бєлоусов (↗ ISW, 9.04.2026). Тим не менше Росія продовжує дотримуватися тактики виснаження і намагається довести ППО до повного колапсу. РФ досягла прогресу в розвідці, підкреслює австрійський військовий експерт Густав Грессель (↗ Die Presse, 25.4.2026), зокрема, у виявленні цілей та оцінці своїх повітряних ударів. Крім того, російська армія оптимізувала планування своїх атак і спростила ланцюги командування. Це дозволяє здійснювати атаки з коротшими проміжками часу.
Після тривалої критики на адресу російської ППО через точність повітряних операцій України Міністерство оборони Росії призначило Олександра Чайка новим головнокомандувачем Повітряно-космічних сил (ПКС) Росії. Раніше Чайко брав активну участь у російських військових операціях у Сирії, зокрема в атаках на цивільні об’єкти й інфраструктуру, а згодом відповідав за російські війська в районі Києва, яким приписують масові вбивства цивільних осіб у Бучі (↗ ISW, 4.5.2026).
Гонка із часом: підготовка до майбутньої зими
Військовий експерт Грессель закликає Україну зупинити впродовж року виробництво ракет і дронів у Росії, інакше наступної зими знову виникне загроза активних ракетних ударів по енергетичній інфраструктурі, а запасів протиракетних засобів буде ще менше, ніж у попередні роки ( ↗ ORF, 24.4.2026 ).
Підготовка до захисту від наступної зимової кампанії РФ уже зараз іде повним ходом. Роботи із захисту критичної інфраструктури в рамках регіональних планів енергетичної стійкості завершені на 46 % (↗ DiXi Group, 15.4.2026).
Із 9 гігават (ГВт) генеруючих потужностей, пошкоджених минулої зими, уже відновлено близько 4 ГВт. Крім того, до мережі підключено 600 МВт нових накопичувальних потужностей і проведено технічну підготовку для встановлення ще 1,4 ГВт (↗ DiXi Group, 4.5.2026).
Під час німецько-українських урядових консультацій Федеральне міністерство співробітництва та розвитку (BMZ) оголосило про новий пакет фінансування в розмірі 233 млн євро для підтримки українського енергетичного сектору, промислової та соціальної інфраструктури. МВФ і Світовий банк разом із Експортно-імпортним банком США домовилися про механізм фінансування на суму 300 млн доларів США для енергетичного обладнання об’єктів групи «Нафтогаз» (↗ DiXi Group, 21.4.2026). Європейська комісія та Європейський інвестиційний банк (ЄІБ) оголосили про пакет відновлення на суму понад 600 млн євро для енергетики, житлового будівництва й інфраструктури.
Розбудова української ППО
Для забезпечення безпосереднього захисту міст у найближчі місяці вирішальне значення матимуть дрони-перехоплювачі (↗ Моніторинг XI). Для того, щоб вони могли наближатися до дронів «Шахед», що використовуються під час атак, Україна має проводити дуже складну розвідку й розраховувати маршрут їхнього польоту.
На відміну від протиракетної оборони, дрон-перехоплювачі наближаються до своїх цілей зі значно меншою різницею у швидкості. Це робить перехоплення технічно складнішим, адже навіть невеликі помилки в розрахунку траєкторії польоту можуть призвести до того, що атакуючий дрон так і не буде збитий (↗ Talk4Ukraine, 20.4.2026).
Поглиблена співпраця між Німеччиною та Україною у сфері протиповітряної оборони, наприклад, за участю компанії Diehl Defence (↗ United24, 15.4.2026), вселяє надію на те, що будуть розроблені нові системи перехоплення, які виходитимуть за межі протидії дронам. За словами Густава Гресселя, укладена в квітні німецько-українська угода про обмін військовими даними сприятиме подальшому розвитку систем протиракетної оборони, вона є величезним пріоритетом для німецької оборонної промисловості (↗ Talk4Ukraine, 20.4.2026 ).
Дефіцит боєприпасів загострюється: війна в Ірані сильно б’є по Україні
Через широке використання протиповітряних ракет та інших вироблених у США систем війна в Ірані суттєво вплинула на ситуацію з безпекою і в Європі (↗ Моніторинг XV). Дослідження Центру стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS) у Вашингтоні свідчить про те, що дефіцит протиповітряних ракет внаслідок війни в Ірані виявився ще серйознішим, ніж передбачалося. По деяких типах ракет США вже витратили половину своїх запасів у війні проти Ірану. України це стосується, зокрема, у контексті ракет-перехоплювачів PAC-3 для системи Patriot.
Однак для США та інших союзників найбільшою проблемою є обмежені запаси ракет-перехоплювачів THAAD й низькі потужності для їхнього виробництва (↗ CSIS, 21.4.2026). Брак запасів, виробничих потужностей і постачання обмежує військові можливості західних союзників і ускладнює здатність до стримування, наприклад, в Індо-Тихоокеанському регіоні, по відношенню до Китаю або в Європі, від чого особливо виграє Росія. Через це потрапляють під тиск альянси, керовані США, тоді як вісь «Росія-Іран-Китай» посилюють обмін знаннями й технологіями, збільшуючи тим самим складність майбутніх конфліктів (↗ CSIS, 9.4.2026).
Україна використовує виснаження Росії – але тиск залишається високим
Сьогодні Україна перебуває у кращій ситуації, ніж 2025 року, коли існували побоювання щодо масштабних проривів російських військ на фронті. У березні російська армія вперше за довгий час втратила більше територій, ніж змогла захопити (↗ Моніторинг XV). У квітні також було зафіксовано втрати територій російською армією на деяких ділянках фронту (↗ ISW, 2.5.2026). Крім того, у березні Україна вперше здійснила більше атак на РФ за допомогою дронів великої дальності, ніж Росія на Україну (↗ ABC, 6.4.2026).
Цього року Росія вже втретє була змушена відкласти свої плани щодо повної окупації Донбасу, наголошує Дмитро Корнієнко, аналітик OSINT платформи Resurgam. Втрати російської армії перевищують поповнення, яке Росія може забезпечити набором контрактників, адже наразі Кремль не хоче йти на ризик, оголошуючи мобілізацією.
Водночас, за словами Корнієнка, тиск на українську армію навколо фортифікаційної інфраструктури в районі Слов’янська-Краматорська та на російсько-українському кордоні в Сумах і Чернігівській області залишається високим. До цього додається небезпека нового наступу на Україну з території Білорусі (↗ FAZ, 29.4.2026).
Військовий експерт Густав Грессель говорить про технологічну перевагу України й наголошує, що російська армія дедалі більше виснажується та зазнає значних втрат. Він відзначає позитивні зміни в Міністерстві оборони України, де новий міністр Михайло Федоров не лише впорядкував внутрішні робочі процеси, систему закупівель і кадрову політику, а й запровадив систематичний аналіз бойових дій із використанням штучного інтелекту. З того часу, за словами Гресселя, атаки середньої глибини (від 30 до 100 км) проти російських військ стали значно успішнішими (↗ Talk4Ukraine, 20.4.2026).
Потенціал технічних інновацій, що зараз обговорюються в Україні, включає в себе впровадження «архітектури глибоких ударів» наступного покоління, в основі яких лежать, зокрема, нові підходи до об’єднання даних, отриманих із різних джерел, надійні навігаційні системи, автономні технології і інтегрована поведінка рою, зокрема дронів. Завдяки розширенню системи протидії дронам (C-UAS) за допомогою недорогих систем ракет точного наведення (подібних до естонської ракети-перехоплювача Mark 1), дронів-перехоплювачів із автономним керуванням на кінцевій фазі польоту (зокрема, зі швидкісними варіантами на реактивній тязі) або напівавтономних лазерно-керованих башт Україна могла б отримати додаткові переваги (↗ Sahaidachnyi Security Center, 1.2026).
Frankenburg Technologies
Не варто недооцінювати російську армію та її можливості технологічної оптимізації
Густав Грессель застерігає, що хоча технологічна перевага української армії наразі є дуже серйозною, не варто переоцінювати цей фактор. Досі російська армія реагувала на всі проблеми шляхом оптимізації своїх засобів (↗ Die Presse, 25.4.2026).
Катерина Бондар, наукова співробітниця центру Wadhwani AI Center при CSIS та колишня радниця українського уряду, у газеті New York Times також застерігає від недооцінювання здатності російської армії до адаптації: «Росія не вступила у війну проти України як технологічний лідер, але швидко навчається».
За словами Бондар, після чотирьох років війни Росія має дедалі прагматичніший підхід до військових інновацій, орієнтований насамперед на практичну ефективність, можливість промислового масштабування і безпосередню користь у бою.
Безпілотні системи і штучний інтелект були оголошені стратегічними пріоритетами. До 2030 року сектор безпілотних озброєнь має налічувати близько мільйона фахівців, водночас метою є використання ШІ в 95 % основних галузей промисловості. Російська оборонна промисловість, випробовування і застосування зброї тепер тісніше пов’язані між собою, інновації проходять швидку оптимізацію, про що свідчить постійний розвиток дронів «Шахед» (↗ NYT 21.4.2026).
З огляду на ці нові загрози західні партнери України також опікуються питанням того, як не відставати у своєму технологічному розвитку.
Небезпека з іншого боку: якщо Росія недооцінить Європу
Утім, Густав Грессель також застерігає, що й Росія може недооцінити міць Європи і скористатися нинішнім перехідним етапом у політиці безпеки, щоб за допомогою швидкого нападу – наприклад, на країни Балтії – застати НАТО зненацька й підірвати єдність альянсу.
Але навіть якщо зараз Європа не має достатніх військових сил, аби протистояти Росії в разі нападу, вона має «промисловий та інноваційний потенціал, який з часом стане вирішальним чинником». Тоді все залежатиме від того, чи долучаться європейські країни до війни та чи вдасться Європі ефективно обмежити зовнішні фактори впливу на кшталт підтримки Росії з боку Китаю (↗ BR, 19.4.2026 ).
Стримування може бути успішним у разі серйозного ставлення до уроків, які Україна виносить із цієї війни, і використання досвіду, за який Україна вже заплатила дуже високу ціну. «Європейська інтеграція України є нагальною потребою безпеки», – вважає Густав Грессель (↗ Talk4Ukraine, 20.4.2026).
Стратегії можливого завершення війни
Київський аналітичний центр Sahaidachnyi Security Center у своїй доповіді «Стратегеми перемоги України» наголошує, що для закінчення війни необхідний радикальний відхід від класичних уявлень про перемогу.
На відміну від традиційних концепцій на кшталт маневреної війни, що обертається навколо вирішальних битв і завоювання території, або таких поміркованіших підходів, як стратегічне стримування чи функціональна поразка, тут перемога розуміється як остаточна поразка, у якій російська армія безповоротно втрачає свою бойову й наступальну здатність.
Ця мета має бути досягнута не за рахунок широкої військової переваги, а завдяки високовибірковій оперативній логіці, наприклад, за допомогою «глибоких точних ударів», які систематично виводили б із ладу критичну військову інфраструктуру в Росії.
Крім того, заходи стримування (deterrence vector) мають на меті виграш часу і стабілізацію української армії. У цьому контексті основна увага приділяється автоматизації, інтеграції штучного інтелекту, збереженню сил і розбудові промислової бази. Перемога буде досягнута завдяки системному переломному моменту, коли ведення війни Росією остаточно провалиться і стане стратегічно безглуздим (↗ Sahaidachnyi Security Center, 1.2026).
Водночас Валерій Залужний, колишній головнокомандувач Збройних сил України, а нині посол України у Великій Британії, застерігає від завищених очікувань щодо можливого військового колапсу Росії. Він наголошує на структурних обмеженнях української армії (кадри, ресурси, час) і розглядає війну не стільки як керований процес, що веде до стратегічної кінцевої мети, скільки як довготривалу боротьбу за виживання (war of survival). Обидві сторони перебувають у стратегічній патовій ситуації («цугцванг»), у якій кожна дія спричиняє високі затрати. Тому результат залежить не стільки від однозначної перемоги, скільки від того, яка сторона першою втратить сили, а також як поводитимуться Китай і США. При цьому вирішальне значення для формування політичних рішень наприкінці війни матимуть насамперед здатність до адаптації, витривалість і контроль над ресурсами (↗ KShDU Media, 22.4.2026).
А в Європи немає стратегії для завершення війни, виступає із критикою експертка з питань безпеки Клаудія Майор у виданні New York Times. Росія навряд чи змінить свій розрахунок витрат і вигод, доки західні країни не почнуть рішучіше підтримувати Україну. «Наразі вони опікуються лише тим, щоб утримати Україну в грі, доки в Москві щось не зміниться – чи то хтось помре або випаде з вікна, чи економіка зазнає краху», – наголосила вона. «Але це ж несерйозна стратегія» (↗ NYT, 25.4.2026).
При цьому хід війни чітко показує: попри все більші економічні затрати й тактичні невдачі Кремль не відступає від своїх максималістських вимог і готовий продовжувати війну, незважаючи на власні втрати. Експерт із питань безпеки Густав Грессель стверджує: сподівання на справжнє перемир’я, яке Москва розглядає лише як оперативний засіб для підготовки до нових атак, залишиться «нездійсненою мрією». Війна на виснаження, швидше за все, закінчиться перемогою однієї зі сторін. «Для Європи ризики в плані безпеки у разі перемоги Росії є надзвичайно серйозними». Натомість «перемога України внаслідок колапсу російської держави» є реальною альтернативою, і для цього варто докладати зусиль (↗ EPIK, 6.5.2026).
Kyiv Dialogue
Метод
База даних проходить регулярну звірку зі щоденними звітами Інституту вивчення війни (ISW) у Вашингтоні (↗ ISW) Інформація про збиті цілі береться зі звітів Повітряних Сил ЗСУ (↗ КПСЗСУ), дані про ушкодження в регіонах походять від цивільних і військових адміністрацій і звіряються з додатковими джерелами OSINT, тож вважаються великою мірою правдоподібними.
Точна кількісна оцінка ушкоджень від повітряних ударів під час війни є проблематичною. Занадто точні дані можуть допомогти російському військовому керівництву в оцінці та плануванні нових атак. Тому висвітлення цієї інформації обмежене (↗ Expro, 2.1.2025)
Саме тому цей аналіз даних зосереджується на аналізі здійснених атак та їхній динаміці, а не на оцінці ушкоджень.
Точна кількісна оцінка ушкоджень від повітряних ударів під час війни є проблематичною. Занадто точні дані можуть допомогти російському військовому керівництву в оцінці та плануванні нових атак. Тому висвітлення цієї інформації обмежене (↗ Expro, 2.1.2025).
Саме тому цей аналіз даних зосереджується на аналізі здійснених атак та їхній динаміці, а не на оцінці ушкоджень.
Завдяки даним, зібраним упродовж більше 44 місяців, а також аналізу більше ніж 98.500 атак можна виявити наявні тенденції.
Щомісячні показники кількості дронів є приблизними, оскільки в українській системі підрахунку та звітності були виявлені певні невідповідності. Відхилення від інших підрахунків методу OSINT становлять близько 10 % і менше, часто – менше 3 %.
Порівняння з оцінкою кількості ракет, проведеною Центром стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS) у Вашингтоні за період понад два роки, показує відхилення лише в 1,6 % (↗ CSIS).
Щодо атак, які не піддаються чіткій кількісній оцінці, були використані найнижчі значення. Частота запусків при високій інтенсивності може бути вищою, ніж зазначено, через відсутність повідомлень. Вважається, що відхилення не перевищують 5 %.
Про автора
Маркус Вельш – незалежний аналітик, кінодокументаліст і публіцист. З 2014 року М. Вельш опікується журналістикою за методом OSINT і аналізом даних, зокрема щодо російської війни проти України, щодо тем воєн і зовнішньої політики, а також щодо німецького дискурсу з цих тем.
У співпраці з «Київським діалогом» Маркус Вельш з 2023 року проводить дослідження і панельні дискусії щодо західної санкційної політики.
З 2015 року він керує платформою даних та аналізу ↗ Perspectus Analytics.
Про «Київський діалог»
«Київський діалог» – це незалежна платформа громадянського суспільства, що сприяє діалогу між Україною та Німеччиною.
Заснована 2005 року як міжнародний формат конференцій із соціальної і політичної тематики, із 2014 року вона підтримує ініціативи громадянського суспільства, спрямовані на зміцнення місцевої демократії в Україні.
З моменту повномасштабної російської агресії у 2022 році основна увага платформи приділяється суспільній стійкості, соціальній згуртованості, а також питанням безпеки, зокрема, військовій підтримці України й західній санкційній політиці.
«Київський діалог» – це програма «Європейського обміну» (Europäischer Austausch gGmbH.)
Будь ласка, зареєструйтеся, щоб коментувати.