Резюме
- У серпні 2025 року було зареєстровано 4 207 атак дронів, що є найнижчим показником із квітня. У зв’язку із президентським самітом на Алясці Росія на три тижні зменшила інтенсивність повітряної війни, тож відбувалося близько 90 атак на добу. Із 21 серпня Росія продовжила повітряні атаки з такою самою інтенсивністю, як і в липні (понад 200 атак дронів на ніч).
- Співвідношення атак крилатих і балістичних ракет під час російських повітряних ударів у серпні залишилося незмінним: у 156 ударах було використано одну третину балістичних і дві третини крилатих ракет. Загалом у серпні було зафіксовано 4 363 удари.
- У серпні зросла ефективність збиття балістичних і крилатих ракет: щодо крилатих ракет вона становила 88 %, щодо балістичних – 44 %. Для того, щоб зберегти цей високий показник, Україні необхідно постачати достатній запас ракет-перехоплювачів.
- Рівень перехоплення дронів значно знизився – до 84 % порівняно з 89 % у липні. Кількість неперехоплених дронів у серпні становила 684 одиниці (у липні 723). До цього додаються 49 неперехоплених балістичних і крилатих ракет.
- Як і в попередні місяці, найбільше від атак постраждали Харківська, Дніпропетровська й Сумська області, а до них додалася ще й Чернігівська. Натомість обстріл Києва дещо зменшився.
- У серпні Росія знову почала атакувати українську енергетичну інфраструктуру й логістику (зокрема залізничні колії). Очікується збільшення кількості загиблих і поранених через супутні жертви, спричинені неточністю російських ударних засобів.
- Через швидке збільшення резервів у Росії найближчими тижнями очікується значне зростання кількості атак дронів. Завдяки додатковому розширенню виробничих потужностей Росія зможе проводити цієї осені та взимку 10 000 атак дронів на місяць (піковий показник у липні – 6 300 атак).
- Росія значно розширила свої запаси крилатих і балістичних ракет із дальністю польоту понад 350 км і у вересні може досягти позначки в 3 000 одиниць.
- Підтримка України означає захист Європи. Збільшення виробництва ракет становить пряму загрозу для Європи, оскільки упродовж найближчих трьох років не буде забезпечено достатньої кількості ракет для перехоплення. Це вимагає переорієнтації оборонної політики європейських країн із застосуванням стратегії контрціннісних ударів, що ефективно стримувала б російську агресію.
- Поруч із наявністю достатньої кількості сил і засобів ППО необхідно також швидко налагодити розробку й масштабування виробництва засобів безпосередньої протидії дронам в Україні. Знищення української інфраструктури й оборонних заводів може мати для країн, що підтримують Україну, украй несприятливі наслідки.
- Для ефективного припинення російських атак на міста й інфраструктуру країни, що надають підтримку, повинні послідовно розширювати можливості України для нанесення ударів у глубині противника. Це включає також постачання крилатих ракет Taurus.
Cитуація в серпні. Аналіз і тенденції
З кінця літа 2024 року російські збройні сили все частіше використовують для нанесення повітряних ударів по цивільних об'єктах, інфраструктурі й містах України дрони дальнього радіусу дії (див. ↗ Моніторинг, випуск VII).
З нагоди зустрічі Володимира Путіна й Дональда Трампа на Алясці 15 серпня Росія з 1 серпня скоротила атаки дронів на українські міста в середньому до 90 на ніч.
Менше ніж через тиждень після саміту, починаючи з 21 серпня, Росія повернулася до масових хвиль нічних атак, використавши 614 (21.8), 629 (28.8) та 582 (30.8) ракет. Інтенсивність атак дронів зросла до середнього рівня липня, коли щодоби відбувалося понад 200 атак.
У серпні проти цивільних об'єктів в Україні було застосовано щонайменше 4 207 дронів. Це на 33 % менше ніж у попередньому місяці. Крім того, Росія застосувала 156 крилатих і балістичних ракет. Загалом було здійснено 4 363 атаки.
І тут російська армія продовжує застосовувати відомий тактичний прийом: вона робить ставку на окремі масовані атаки з використанням понад 500 дронів за ніч, а в інші ночі атакує щонайменше 50–100 дронами, щоб підтримувати тиск на цивільне населення.
Балістичні та крилаті ракети зазвичай летять після атак великої кількості дронів, із червня це відбувається приблизно 18 днів на місяць. Процентний склад використовуваних типів зброї лише незначно відрізняється від попередніх місяців: приблизно третина – це балістичні ракети з гіперзвуковою швидкістю, а дві третини – крилаті ракети.
Динаміка показників перехоплення
У серпні спостерігалася тенденція до зростання перехоплень балістичних і крилатих ракет. Відносно високий рівень успішності (близько 88 % щодо крилатих ракет, 44 % щодо балістичних ракет) свідчить про те, що Росія наразі не в змозі знесилити українську протиповітряну оборону масовим застосуванням ракет і що західні поставки ракет-перехоплювачів є ефективними. Тим важливішим є завчасне створення Україною достатніх запасів ракет для перехоплення.
Рівень перехоплень російських ракет за місяць
У серпні рівень перехоплення дронів знову знизився і становив до 84 % порівняно з 89 % у липні. Особливо примітно, що великі атаки зазвичай відбиваються краще (94 %), ніж атаки невеликими хвилями, де рівень перехоплення часто становить лише 50–80 %. Це говорить про те, що ефективність протидії дронам залежить від цілі та що деякі регіони захищені гірше за інші.
Дрони як найвищий потенціал загрози
У серпні залишилися неперехопленими 684 дрони та 49 балістичних або крилатих ракет. Якщо порівняти вибухове навантаження, що несуть окремі типи ракет, то стає ясно: наразі найбільшу загрозу й потенціал руйнування становлять дрони. У серпні балістичні ракети доставили до цілі 13 тонн бойового навантаження, крилаті ракети – шість тонн, а дрони – приблизно 34 тонни.
Це – новий феномен. До травня 2025 року дрони скидали на цивільні об'єкти вибухівки менше ніж крилаті та балістичні ракети, а тому були менш ефективними, ніж ракети із залишків російських запасів, які частково походять іще з радянських часів (див. ↗ Моніторинг, випуск VI). Зараз небезпека зросла через широке використання дронів і зниження рівня перехоплення.
Навантаження на прифронтові регіони
До навантаження на цивільне населення від атак дронів у містах, розташованих поблизу лінії фронту, додається небезпека від крилатих бомб. Це стосується насамперед міст у неокупованій частині Донбасу й Сумської області. Наприклад, у Краматорську 90 % цивільних районів постраждали в серпні від посилених атак крилатими бомбами. Ситуація в Костянтинівці також продовжує загострюватися, там Росія також робить ставку на масові обстріли та крилаті бомби (↗ ISW, 29.8.25).
Місто-мільйонник Харків, що є постійною ціллю російських повітряних атак (див. ↗ Моніторинг, випуск VII), також лежить у зоні досяжності крилатих бомб.
Дні з повідомленнями про пошкодження
Аналіз звітів про збитки в щоденних аналізах ISW показує, які регіони особливо постраждали від атак. У серпні Харків знову випередив Дніпро, Суми й Чернігів. Також сильно постраждали міста в неокупованій частині Донецької області, за ними йдуть Запоріжжя, Херсон, Одеса й Київ. У серпні інтенсивніших атак, ніж у попередні місяці, зазнав Чернігів. Натомість Полтава, Київ, Кіровоград, Черкаси й Миколаїв у цьому місяці мали більше спокійних ночей, ніж у попередні місяці. Огляд атак на окремі області з січня 2025 року наведено в попередньому випуску (див. ↗ Моніторинг, випуск VI).
Цілі Росії в повітряній війні
У серпні стало ясно, що Кремль знову посилює атаки на українську енергетичну інфраструктуру за допомогою дронів і ракет. Імовірно, восени та взимку Росія спробує серйозно порушити генерацію електроенергії і тепла в Україні.
Наприкінці серпня в Полтавській, Сумській і Чернігівській областях відбувалися перебої з електропостачанням, які зачепили 100 000 домогосподарств. 27 серпня найбільша приватна енергетична компанія України (ДТЕК) повідомила, що була зруйнована вугільна збагачувальна фабрика в Донецькій області, на якій вугілля готують для опалення.
Крім того, Росія почала атакувати транспортну інфраструктуру, як це сталося 28 серпня у Вінницькій області. Український залізничний оператор «Укрзалізниця» повідомив, що Росія атакувала вагони швидкісного поїзда «Інтерсіті+» та залізничний вузол у Козятині, що спричинило масштабне відключення електроенергії і вплинуло на залізничний рух по всій Україні (↗ ISW, 28.8.25).
Росія і надалі намагатиметься знищувати українські військові об'єкти та критичну інфраструктуру. Оскільки, за даними української військової розвідки ГУР, більшість цілей цивільної інфраструктури розташована в містах, варто побоюватися зростання кількості цивільних жертв. Багато ракет, які російська армія використовує для своїх атак, недостатньо точні, що додатково збільшує ризики для цивільного населення (↗ Суспільне, 12.8.25).
Минулої зими російському військовому керівництву не вдалося ні паралізувати енергопостачання і промислове виробництво в Україні, ні зламати волю населення до опору російській агресії (див. ↗ Моніторинг, випуск VI).
Уже зараз Росія особливо підступно атакує житлові квартали, лікарні й інші цивільні об'єкти подвійними ударами (так званими double tap): за першим ударом незабаром іде другий, розрахований на пожежників, рятувальників і родичів (див. ↗ Моніторинг, випуск VI).
Масовані атаки на Київ в ніч на 28 серпня, у результаті яких загинуло понад 20 осіб, також торкнулися дипломатичних установ Європейського Союзу та Британського культурного інституту. Ця демонстрація сили з боку Кремля, імовірно, мала вплинути на політичну позицію Європи, оскільки відбулася саме в той час, коли США та європейські країни вели переговори про гарантії безпеки для України.
Зменшення інтенсивності повітряних атак до й після саміту на Алясці в середині серпня Росія також використала для поповнення своїх запасів дронів і ракет, аби в наступні тижні ще дужче атакувати Україну (↗ ISW, 21.8.25).
Шкода, якої російська армія може завдати Україні найближчими місяцями, значною мірою залежить від оснащення українських повітряних сил та інших заходів (див. розділ «Рекомендації»).
Передумови. Російські виробничі потужності.
Варто припустити, що російська армія продовжить збільшувати обстріл цивільних об'єктів за допомогою дронів. Тільки за рахунок невикористаних у серпні й вироблених за останній час нових дронів у вересні може відбутися близько 8 000 атак. Для порівняння: із січня до серпня в середньому відбувалося 4 150 атак дронів на місяць, а в липні, що досі був рекордним місяцем, було зареєстровано майже 6 300 атак.
Росія розширює виробництво дронів
Українська військова розвідка ГУР вважає, що цього року в Росії буде вироблено ще близько 79 000 дронів модифікованої серії «Шахед», а саме 40 000 дронів типу «Герань-2», 5 700 дронів типу «Гарпія-1» і близько 34 000 макетів дронів типу «Гербера» (↗ Суспільне, 12.8.25).
Ці дані не включають у себе дрони, нещодавно розроблені в Росії, які вже використовувалися на території України, але поки що не виробляються у великих кількостях.
У цих даних поруч із найбільшим виробничим майданчиком у спеціальній економічній зоні Алабуга (Республіка Татарстан) також враховано підприємство ІЕМЗ «Купол» в Іжевську (Республіка Удмуртія), який, однак, був пошкоджений 1 липня під час українського нападу (↗ Defence Blog, 24.7.25).
В Алабузі виробництво, певне, продовжуватиме зростати у другій половині року, коли будуть введені в експлуатацію нові виробничі лінії, що зараз перебувають на стадії будівництва.
10 000 атак дронів на місяць
Зазначені виробничі показники свідчать про те, що восени може відбутися значне збільшення обстрілу цивільних об'єктів за допомогою дронів. Якщо відняти реальне споживання в цьому році від максимально запланованого річного обсягу виробництва в Росії, можна отримати можливу кількість атак, що значно перевищує 10 000 дронів на місяць. Ці цифри є серйозним сигналом для тривоги.
Вирішальною мірою все залежить від того, чи вдасться Росії насправді масштабувати свої виробничі потужності. Супутникові знімки показують, що завод із виробництва дронів у спеціальній економічній зоні Алабуга наразі значно розширюється і розбудовується.
Satellitenbilder zeigen neue Gebäude der Drohnenfabrik Alabuga vom 12.7.25 CNN, 25.7.25
Супутникові знімки свідчать про розширення
Згідно з оцінками американських аналітиків, із кінця 2024 року до липня 2025 року в Алабузі поблизу заводів із виробництва дронів було зведено щонайменше вісім схожих на склади нових будівель. Крім того, між березнем і липнем 2025 року було зведено майже сто нових будівель (деякі ще перебувають у стадії будівництва), які, ймовірно, будуть використовуватися як житлові приміщення і зможуть розмістити до 40 000 робітників (↗ CNN, 25.7.25).
Звичайно, Росія бореться з масовим дефіцитом кваліфікованих кадрів. Однак залучення студентів, працівників із інших галузей виробництва й посилення співпраці з Північною Кореєю дають підстави припустити, що російське керівництво намагається досягти бажаних виробничих потужностей будь-якою ціною.
Російське виробництво – не тільки для війни з Україною
Масове розширення виробництва дронів дальнього радіусу дії не може бути призначене виключно для війни в Україні. Незалежно від того, як довго триватиме війна в Україні, у результаті будуть створені великі виробничі потужності, які, за всіма ознаками, Росія використовуватиме для утвердження своїх претензій на владу в Європі.
Для Росії Україна виступає полігоном для випробування нових наступальних озброєнь та вдосконалення їхнього використання в наявних конвенційних системах. У майбутньому Росія зможе використовувати ці системи і проти інших противників для досягнення своїх геостратегічних цілей.
Тому інновації в галузі технологій виробництва дронів необхідно якнайшвидше інтегрувати в оборонну політику НАТО в Європі. Британський аналітичний центр RUSI (Королівський об’єднаний інститут оборонних досліджень) чітко вказує на те, що інтеграція цих технологій в існуючі структури є складним завданням (↗ RUSI Disorder podcast, 12.8.2025). Не варто покладатися на те, що одного дня вдасться перемогти Росію в галузі технологій виробництва дронів. Натомість необхідна ширша інтеграція нових технологій в наявні системи, наприклад, у сфері можливості нанесення ударів по об’єктах у глибині оборони противника (Deep Strikes), де наразі ми все ще повністю залежимо від можливостей США. Повітряна війна в Україні залишається одним із ключових напрямів, де необхідно бути краще підготовленим до майбутніх воєн, особливо в Європі.
Зростає виробництво ракет
У найближчі місяці Росія продовжить розвивати свою концепцію комбінованих повітряних ударів. Дрони часто виступають авангардом, що розвідує і виснажує українську протиповітряну оборону, аби згодом провели наступ ракети з набагато більшим руйнівним потенціалом. Який резерв, які потужності випуску цих ракет існують?
Упродовж трьох останніх років ми порівнювали для моніторингу повітряної війни всі кількісні показники української військової розвідки ГУР щодо потужностей Росії з виробництва ракет із показниками їхнього використання в повітряній війні в Україні. Ми наводимо лише ті показники виробництва, які здаються правдоподібними за результатами цих розрахунків. Однак дані ГУР, зокрема щодо залишків у російських арсеналах (stockpiles), перевірити неможливо.
Але немає сумнівів, що виробничі потужності Росії у сфері виробництва балістичних і крилатих ракет значно зросли. Якщо 2023 року щомісяця вироблялося від 50 до 100 ракет для наступальних дій із дальністю польоту понад 350 км, то 2024 року цей показник зріс до 100-200 ракет.
2025 року Росія планує виготовити 3 000 балістичних і крилатих ракет великої дальності. Це відповідає приблизно 250 ракетам на місяць. ГУР також оцінює щомісячний обсяг виробництва в Росії на сьогодні у 200-250 таких ракет (↗ Kyiv Independent, 3.6.25).
Арсенал ракет зростає
Якщо порівняти показники виробництва за певний період часу із фактичним використанням, то можна помітити, що Росія виробляє їх більше ніж використовує. Це забезпечує постійне зростання арсеналу боєздатних ракет.
Упродовж останніх років у ГУР неодноразово коригували дані про залишки російських запасів у бік збільшення. У січні 2024 року загальна кількість боєздатних ракет великої дальності оцінювалася в 900 одиниць, а в листопаді їх було вже 1 470. У червні 2025 року російські залишки оцінювалися в 2 760 одиниць, а за вересень їхній обсяг сягне за нашими розрахунками більше ніж 3 000 одиниць.
З огляду на два типи зброї, що застосовуються особливо широко, виникає питання, для чого Росія виробляє непропорційно багато і накопичує їх. Два роки тому щомісяця вироблялося 35–40 крилатих ракет Х-101, а зараз вважається, що щомісяця виробляється 70 таких ракет. Так само високим вважається і поточний рівень виробництва ракет «Іскандер-М».
Виробництво крилатих ракет типів «Іскандер-К», «Х-101» і «Калібр», імовірно, не служить для формування резерву. Ці типи ракет застосовуються регулярно. Їхній резерв становить від 300 до 400 одиниць. У серпні ракет типу Х-101 було використано навіть більше, ніж вироблено нових. Додатковий запас нечасто застосовуваних ракет типу П-800 (Онікс) і майже незастосовуваних нині Х-22/32 становить, імовірно, ще 1 000 одиниць.
Russian Missile Stocks by weapon system. Graphic and data according to: Kyiv Independent, 3.6.25
Стратегічна загроза для Європи
Особливо помітним в останні місяці стало постійне зростання запасів балістичних ракет. Наразі запаси ракет «Іскандер-М» можуть становити понад 700 одиниць. До цього додається понад 100 гіперзвукових ракет «Кинджал».
Ці ракети можуть бути використані в майбутніх війнах проти інших супротивників Росії. У своїх щоденних аналізах війни в Україні ISW постійно посилається на дані розвідок, які попереджають, що промислове озброєння Росії вже давно не орієнтоване виключно на війну в Україні, а служить для озброєння в майбутньому конфлікті із країнами НАТО.
Критична прогалина в європейській системі протиповітряної оборони
У Європі немає достатньої кількості належних систем перехоплення балістичних ракет на кшталт Patriot. Крім того, весь світ не може виготовити необхідну кількість ракет-перехоплювачів в достатній кількості навіть за два-три роки. З огляду на зростання кількості глобальних конфліктів США як ліцензіар можуть у майбутньому розглянути можливість свідомого утримання цих рідкісних перехоплювальних ресурсів, щоб мати їх у запасі для інших конфліктних регіонів за межами Європи.
Потенційна загроза від 840 до 1 040 ракет «Іскандер-М» і «Х-47М2», що виробляються Росією щорічно, є високою. Згідно з аналізом Фабіана Гофмана, який досліджує ракети та ядерні стратегії в Університеті м. Осло, у найкращому разі європейські країни НАТО зможуть отримувати в найближчі роки від 400 до 500 ракет-перехоплювачів Patriot на рік (↗ Hartpunkt, 6.7.25).
Якщо врахувати, що для кожного удару балістичними ракетами зазвичай потрібно використовувати дві ракети-перехоплювача, то щорічно можна буде збивати лише 200–250 російських балістичних ракет.
Крім американської системи протиракетної оборони Patriot, балістичні ракети може перехоплювати також європейська система SAMP/T, оснащена перехоплювальними ракетами типу Aster 30. За оцінками Гофмана, у майбутньому європейські держави матимуть у своєму розпорядженні не більше 100 протиракет цього типу на рік.
Навіть за найсприятливішого сценарію, тобто якщо припустити, що ці ракети-перехоплювачі не будуть використовуватися для інших атак, європейські країни найближчими роками не будуть достатньо захищені системами протиповітряної оборони на кшталт Patriot або SAMP/T (↗ Hartpunkt, 6.7.25).
Необхідність зміни стратегії
Це має серйозні наслідки для оборонної стратегії Європи. Гофман рекомендує терміново переглянути її. На його думку, європейські держави повинні «перейти від позиції заперечення до позиції покарання». Це означає: якщо країни НАТО не зможуть переконливо продемонструвати Росії, що вони успішно захистяться від нападу, «вони повинні відлякати її загрозою неприйнятних витрат».
Перехід до «орієнтованої на відплату стратегії протиціннісних ударів» є великим викликом для Європи як у промисловому, так і в культурному плані, але без переконливої демонстрації своєї здатності до удару у відповідь Європа залишиться беззахисною перед Росією.
Рекомендації
Зміцнення української ППО
До короткострокових завдань із захисту українських міст належить насамперед безперервне та достатнє забезпечення протиповітряною зброєю та системами протидії дронам, яку зможуть відбивати очікувані російські хвилі атак восени та взимку. І хоча існують ефективні, але дорогі системи з Німеччини (↗ Defence Express 29.8.25), найбільший потенціал полягає у розробці та масштабуванні вітчизняних оборонних технологій в Україні. Для цього потрібна наявність європейських партнерів і швидке фінансування із прозорим розподілом коштів, що гарантуватиме якість, інновативність і масштабованість, як показує дискусія навколо компанії Fire Point (↗ Dons Weekly 1.9.25).
Україна ще раз довела, що вона здатна знаходити небюрократичні інноваційні рішення, наприклад, у проєкті FrankenSAM, у рамках якого старі радянські системи протиракетної оборони були переобладнані для використання західних ракет. Аналогічним чином радянські літаки були пристосовані для збивання західних ракет (↗ Dons Weekly 4.8.25).
Зараз вирішальне значення має розширення парку дронів-перехоплювачів, які все більше вважаються основою сучасної протиповітряної оборони й водночас ставлять нові вимоги до ланцюгів постачання, виробництва та здатності адаптуватися до надзвичайних високих темпів технологічного розвитку (↗ In Defence, 28.8.25).
Проблемою є також відсутність пріоритетності України серед західних партнерів у наданні високоякісних засобів перехоплення балістичних і крилатих ракет. Без достатнього забезпечення навіть на майбутню зиму критична інфраструктура та оборонні підприємства опиняться під загрозою, що коштуватиме західним партнерам ще мільярди євро. Своєчасні та масштабні інвестиції в українську протиповітряну оборону є значно вигіднішими.
Широке використання санкцій
У середньостроковій перспективі санкції залишаються доцільними для обмеження потужностей російської військової промисловості. Встановлення верхньої межі цін на нафту, про яке Велика сімка домовилася ще 2022 року, досі не було повністю реалізовано. Без посилення санкцій озброєння Росії навряд чи вдасться уповільнити. Для цього, як і раніше, бракує не тільки політичної волі, але й гарантій на випадок прямої конфронтації з Росією, як це показав випадок із нафтовим танкером без прапора в Естонії – на спробу його перевірки Росія відреагувала відправкою літака-винищувача (↗ Reuters, 15.5.25).
Підтримка здатності наносити удари по об’єктах у глибині оборони противника
Однак найефективнішими залишаються операції проти російських виробничих і логістичних об'єктів за допомогою українських дронів і крилатих ракет. Із 2024 року вони неодноразово вражали аеродроми, склади боєприпасів і нафтопереробні заводи, що істотно обмежило можливості російських ВПС і військового виробництва. Передусім атаки на нечисленні російські літаки раннього попередження A50 (AWACS) мінімізували радіус дій російських ВПС.
З того часу українська армія неодноразово атакувала російські нафтопереробні заводи й виробничі об'єкти, що випускають електроніку для керування і мікроелектроніку, ракетне паливо, склопластик і антиобморожувальні засоби для літаків. Це привело до обмеження виробництва крилатих ракет, боєприпасів та інших систем озброєння. Також неодноразово здійснювалися атаки на об'єкти з виробництва дронів.
Особливо варто відзначити посилення з червня 2024 року атак на російські протиповітряні позиції в окупованому Криму. Ці об'єкти не тільки мають ключове значення для протиповітряної оборони, але і служать місцем старту російських засобів для атак на цивільні об'єкти на материковій частині України.
Чим успішніше українські ВПС виводять з ладу російські системи протиповітряної оборони, тим більше таких систем доводиться Росії перекидати з інших ділянок фронту й тилу. Це знижує її обороноздатність, а українські дрони та крилаті ракети можуть легше вражати виробничі об'єкти та інші цілі в Росії.
Для ефективного використання широко обговорюваної української крилатої ракети ФП-5 «Фламінго» вирішальне значення має ослаблення російської ППО, оскільки «Фламінго» порівняно легко перехопити.
Лише після того, як у російській протиповітряній обороні з'явиться достатньо прогалин, атаки з використанням цього типу крилатих ракет стануть справді успішними. Для цього Україні потрібні сучасні керовані ракети, які важко перехопити, і тоді можна буде створити умови для ще ефективнішої стратегії нанесення глибоких ударів. До таких озброєнь належить і крилата ракета «Таурус».
Як уже підкреслювалося в декількох випусках моніторингу, посилення можливостей України для нанесення глибоких ударів має вирішальне значення для запобігання подальшому розширенню російських наступальних можливостей, адже в такому разі західні системи оборони й західні потужності з виробництва протиповітряної зброї кинуть серйозний виклик Росії.
Отже, здатність України наносити цілеспрямовані удари в глибину слугує не тільки її власному виживанню, але й безпосередньо безпеці всієї Європи.
Militarnyi, 16.7.2025
Kyjiwer Gespräche
Метод
База даних проходить регулярну звірку зі щоденними звітами Інституту вивчення війни (ISW) у Вашингтоні (↗ ISW). Інформація про збиті цілі береться зі звітів Повітряних сил України (↗ КПСЗСУ), дані про ушкодження в регіонах походять від цивільних і військових адміністрацій і звіряються з додатковими джерелами OSINT, тож вважаються великою мірою правдоподібними.
Точна кількісна оцінка ушкоджень від повітряних ударів під час війни є проблематичною. Занадто точні дані можуть допомогти російському військовому керівництву в оцінці та плануванні нових атак. Тому висвітлення цієї інформації обмежене (↗ Expro, 2.1.2025).
Саме тому цей аналіз даних зосереджується на аналізі здійснених атак та їхній динаміці, а не на оцінці ушкоджень.
Завдяки даним, зібраним упродовж 36 місяців, а також аналізу більше ніж 53 000 атак можна виявити наявні тенденції.
Щомісячні показники кількості дронів є приблизними, оскільки в українській системі підрахунку та звітності були виявлені певні невідповідності. Відхилення від інших підрахунків методу OSINT становлять близько 10 % і менше, часто – менше 3 %.
Порівняння з оцінкою кількості ракет, проведеною Центром стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS) у Вашингтоні за період понад два роки, показує відхилення лише в 1,6 % (↗ CSIS).
Щодо атак, які не піддаються чіткій кількісній оцінці, були використані найнижчі значення. Частота запусків при високій інтенсивності може бути вищою, ніж зазначено, через відсутність повідомлень. Вважається, що відхилення не перевищують 5 %.
Про автора
Маркус Вельш – незалежний аналітик, кінодокументаліст і публіцист. З 2014 року М. Вельш опікується журналістикою за методом OSINT і аналізом даних, зокрема щодо російської війни проти України, щодо тем воєн і зовнішньої політики, а також щодо німецького дискурсу з цих тем.
У співпраці з «Київським діалогом» Маркус Вельш з 2023 року проводить дослідження і панельні дискусії щодо західної санкційної політики.
З 2015 року він керує платформою даних та аналізу ↗ Perspectus Analytics.
Про «Київський діалог»
«Київський діалог» – це незалежна платформа громадянського суспільства, що сприяє діалогу між Україною та Німеччиною.
Заснована 2005 року як міжнародний формат конференцій із соціальної і політичної тематики, із 2014 року вона підтримує ініціативи громадянського суспільства, спрямовані на зміцнення місцевої демократії в Україні.
З моменту повномасштабної російської агресії у 2022 році основна увага платформи приділяється суспільній стійкості, соціальній згуртованості, а також питанням безпеки, зокрема, військовій підтримці України й західній санкційній політиці.
«Київський діалог» – це програма «Європейського обміну» (Europäischer Austausch gGmbH.).
КОНТАКТ
Київський діалог
c/o Europäischer Austausch gGmbH
Erkelenzdamm 59, 10999 Berlin
+49 30 616 71 464-0
info@kyiv-dialogue.org
www.kyiv-dialogue.org
Представництво Фонду Конрада Аденауера в Україні
Вул. Академіка Богомольця, 5, оф. 1, 01024 м. Київ / Україна
+38 044 4927443 office.kyiv@kas.de
www.kas.de/de/web/ukraine
Будь ласка, зареєструйтеся, щоб коментувати.