Моніторинг повітряної війни проти України, випуск XVIII

Резюме

• У червні російська армія продовжила повітряну війну проти міст і цивільних об’єктів України, здійснивши 5 920 атак. З них 5 744 відбулися за допомогою дронів дальнього радіусу дії. Це найнижчий місячний показник з лютого 2026 року. Можливою причиною такого розвитку подій є те, що зараз дрони великої дальності все частіше застосовуються на фронті, де їх важче перехопити й де вони можуть завдати більшої шкоди.

  Зберігається схема атак – до двох-чотирьох великих хвиль на місяць із залученням понад 600 дронів, а також понад 50 крилатих і балістичних ракет за ніч.

• У червні середній рівень перехоплення становив 90,1 % по дронах (травень 91,5 %), 79 % по крилатих ракетах (у травні – 78 %) та 41 % по балістичних ракетах (у травні 26 %). Під час масштабних атак на Київ рівень перехоплення дронів (93–96 %) і крилатих ракет (95–100 %) був значно вищим. Натомість рівень перехоплення балістичних ракет серйозно коливалися і під час атаки 6 липня впав до нуля, що свідчить про гостру нестачу ракет-перехоплювачів.

• Тиск на прифронтові регіони України залишається високим. Зокрема, майже щодня зазнає атак Харків. Міста поблизу фронту дедалі частіше потрапляють під обстріл із використанням планерних бомб.  

• Наразі немає жодних ознак того, що Росія послабить свою повітряну війну проти цивільних об’єктів в Україні. Аналітичний центр CSIS (США) зазначає, що для цього необхідно серйозно посилити військовий і економічний тиск на Кремль. США та Європа й досі не використали повною мірою своїх можливостей, наприклад, щодо запровадження суворіших санкцій у нафтовому секторі та вторинних санкцій проти банків у Китаї і Гонконзі.

• Українські удари засобами повітряного нападу  по російській території та по окупованих регіонах не лише послаблюють військову боєздатність Росії. Через втрати доходів від продажу нафти й бензину вони впливають на фінансові можливості Кремля щодо економічної спроможності продовження війни. У рамках нового проєкту, що оперує базою даних Моніторингу повітряної війни, було здійснено аналіз більше ніж півтори тисячі повітряних ударів України по Росії, метою якого була оцінка їхньої ефективності й динаміки, а також виявлення взаємозв’язків між ними.

• Наш аналіз свідчить про те, що успіх українських ударів ґрунтується на трьох взаємопов’язаних факторах: на збільшенні дальності дії застосовуваних систем озброєння, їхньому постійному технологічному вдосконаленні, а також на постійному виведенні з ладу засобів російської ППО. Саме взаємодія цих факторів забезпечує створення коридорів, через які можна здійснювати ефективні удари вглиб території. І вони мають відчутні наслідки: послаблюють російську оборонну промисловість і нафтову інфраструктуру, перекривають шляхи постачання для армії, порушують роботу тіньового флоту й погіршують військову ситуацію у Криму.

СИТУАЦІЯ В ЧЕРВНІ. АНАЛІЗ І ТЕНДЕНЦІЇ

У червні Росія застосувала проти України 5 920 дронів великої дальності, крилатих і балістичних ракет, що майже на чверть менше, ніж у травні (7 717). Таке різке зниження пов’язане зі зменшенням використання дронів великої дальності проти цивільних об’єктів у тилу України. Загалом у червні російська армія використала для атак на такі цілі 5 744 дрони великої дальності, що стало найменшим показником після лютого (5 059). У Повітряних силах України повідомляють, що, судячи з усього, Росія застосовує дрони великої дальності «Шахед» все частіше на фронті, бо там їх важче перехопити й вони можуть завдати більшої шкоди (↗ armyinform, 29.6.2026)

Perspectus Analytics, KPSZSU

Кількість дронових атак на українські міста й інфраструктуру знизилася в червні порівняно з попереднім місяцем на 23 %

Також зменшилася кількість використаних крилатих ракет (червень 82, середній показник за рік 105). Натомість кількість ударів балістичними ракетами поступово продовжує зростати (червень 94, попередній місяць 92, середній показник за рік 78).

Схеми російських атак

Аналіз повітряних атак РФ, здійснених із початку 2025 року, говорить про те, що Росія постійно коригує масштаби і моделі своїх атак, дотримуючись розроблених схем упродовж одного-двох кварталів. З осені 2025 року російська армія здійснювала від двох до чотирьох хвиль великих атак на місяць, під час кожної з яких за ніч запускалося понад 400 дронів, а також понад 30 крилатих і балістичних ракет.

У червні під час великих атак за одну ніч використовувалося понад 600 дронів і понад 50 крилатих і балістичних ракет. Крім того, протягом останніх шести місяців російська армія зазвичай використовувала лише чотири рази на місяць літаки-носії, з яких запускаються крилаті ракети.

Упродовж останніх місяців масовані російські атаки здійснювалися в певні дні. Цього року масштабні атаки відбувалися зазвичай у три перші дні місяця, а потім близько 14-го та 24-го/25-го числа. Ця статистична закономірність не є надійним прогнозом, але дає підставу для припущення, що в ці ночі, насамперед у столиці Києві, варто очікувати інтенсивних атак. Чи зберігатиме російська армія таку схему й надалі, і якщо так, то як довго, передбачити неможливо.

Протягом передостанніх місяців ефективність протидії дронам України постійно зростала, однак у червні ця тенденція була порушена. Середньомісячний показник перехоплених дронів дещо знизився і становив у червні 90,1 % (попередній місяць 91,5 %). Під час особливо інтенсивних атак із задіянням великої кількості дронів рівень перехоплення залишається вищим, ніж під час не таких інтенсивних атак, цілі яких розкидані по регіонах. Під час масштабної атаки 15 червня, а також останніх атак 2 й 6 липня рівень перехоплення дронів становив від 93 до 96 %.

Кількість неперехоплених дронів у червні знову знизилася до 571 одиниці (попередній місяць 634). Ця тенденція спостерігається з минулої осені. І хоча точність влучання російських дронів «Шахед» і «Гербера», починаючи із жовтня, знизилася (графік 2), не можна стверджувати, що ця тенденція є лінійною. У червні кількість уражених об’єктів знову дещо зросла – до 485 влучань (попередній місяць 458).

Perspectus Analytics, KPSZSU

Кількість неперехоплених російських дронів продовжує зменшуватися, але в червні було уражено 485 об’єктів (попередній місяць 458)

Серйозна нестача ракет-перехоплювачів…

У червні рівень збиття крилатих ракет залишався на високому рівні (79 %, у попередньому місяці 78 %), а середньомісячний показник збиття балістичних ракет навіть зріс до 41 % (у попередньому місяці 26 %). Під час масштабних атак 15 червня, а також 2 й 6 липня, спрямованих переважно на столицю, рівень перехоплення крилатих ракет становив 95-100 %, а по балістичних ракетах знизився і становив 44 % 15 червня, 17 % 2 липня і лише 0 % 6 липня, що свідчить про дедалі більший дефіцит ракет-перехоплювачів.

… і її фатальні наслідки для цивільного населення

Ночі, якими відбуваються масовані атаки, супроводжуються серйозними жертвами серед населення. Тільки в ніч на 2 липня в Києві загинуло 30 осіб, понад 90 отримали поранення (↗ DLF, 4.7.2026). Під час масштабного нападу в ніч на 15 червня в різних регіонах України загинули щонайменше одинадцять осіб, ще 53 отримали поранення (↗ Офіс Президента України, 15.6.2026). Під час обстрілу в ніч на 6 липня загинула щонайменше 21 особа (↗ The Guardian, 6.7.2026).

Знищення об’єктів культурної спадщини

Крім цілеспрямованих атак на житлові райони, поштові відділення та іншу цивільну інфраструктуру, російська армія протягом останніх місяців посилила атаки на культурні й релігійні об’єкти. Зокрема, увагу світу привернули атаки на Києво-Печерську лавру та на Собор Успіння Пресвятої Богородиці на її території. 28 червня президент Зеленський заявив, що в Україні було пошкоджено або зруйновано понад 740 релігійних споруд (↗ Офіс Президента України, 28.6.2026).

Атаки на логістичні об’єкти, особливо у прифронтових регіонах

Крім того, з весни російська армія цілеспрямовано атакує АЗС, паливні склади й залізничну інфраструктуру України, метою чого є порушення постачання. Найбільше від цього постраждали Харківська, Запорізька, Сумська й Чернігівська області. За два місяці по всій країні було уражено понад 150 АЗС. Однак поки що це не призвело до виникнення значних проблем у регіонах.

Набагато більшу стурбованість викликають озброєння, які використовує Росія. Виробничі об’єкти національної компанії «Нафтогаз» у Харківській і Полтавській областях протягом одного тижня зазнали ударів щонайменше чотирма балістичними ракетами, деякі з них були оснащені касетними боєприпасами (↗ Suspilne, 27.6.2026). Крім того, повідомлялося про новий варіант дрона «Шахед» із подвійною боєголовкою. Одна з цих боєголовок оснащається касетними боєприпасами, що складаються приблизно із 20 менших бойових елементів, які можуть вразити територію в радіусі близько 80 метрів. Ці вибухові пристрої є особливо небезпечними й тому, що детонують із затримкою від двох до двадцяти годин (↗ ISW, 21.6.2026).

Цілеспрямовані атаки на цивільне населення у прифронтових регіонах

Кількість жертв серед цивільного населення у прифронтових регіонах України, як і раніше, залишається особливо високою, зокрема через те, що російська армія влаштовує цілеспрямоване полювання на людей на вулицях із метою їхнього знищення, а також застосовує планерні бомби в житлових районах (↗ Моніторинг, випуск XVI). Під час атак з використанням планерних бомб проти цивільної інфраструктури 20 червня в Запоріжжі загинуло щонайменше п’ятеро людей, ще дванадцять осіб отримали поранення (↗ armyinform, 20.6.2026). За даними військових аналітиків України, кількість атак із використанням планерних бомб, проти яких поки що немає засобів прямої протидії, продовжує зростати. Згідно з останніми розрахунками, 2026 року російська армія, ймовірно, зможе застосувати понад 75 тисяч планерних бомб, у попередньому році було використано приблизно 60 тисяч таких бомб (↗ FT, 21.6.2026).

Крім того, у рамках цілеспрямованих подвійних ударів (double-tap strikes) мішенями атак неодноразово ставали й гинули рятувальники (↗ Моніторинг, випуск XII). У червні такі атаки спостерігалися переважно в місті Харкові, де за першим ударом через короткий час слідував другий, спрямований проти медичного персоналу, пожежників  і родичів жертв. У Харківській області кількість повітряних ударів продовжувала зростати. У червні протягом 28 із 30 днів повідомлялося про удари по місту й по цивільних об’єктах у його околицях. У червні російські атаки зосереджувалися переважно на прикордонних і прифронтових регіонах, зокрема, Дніпропетровської, Чернігівської, Запорізької, Сумської і Одеської областей. Натомість про влучання в західних регіонах України в червні не повідомлялося.

Perspectus Analytics, diverse data sets

У червні Росія зосередила свої атаки на прикордонних та прифронтових регіонах

Ситуація у повітряній війні проти українських міст та інфраструктури кардинально зміниться лише тоді, коли буде суттєво посилений тиск на Росію. Останній аналіз Центру стратегічних та міжнародних досліджень (CSIS) говорить про те, що Росія все більше стикається із проблемами при наборі нових військових і ледь може компенсувати великі втрати (↗ CSIS, 1.7.2026). Навесні цього року це привело до перших із жовтня 2023 року втрат Росією територій (↗ Russia Matters, 24.6.2026).

За словами авторів CSIS, важелі впливу Заходу полягають у військовій підтримці та здійсненні економічному тиску, тобто суворішому застосуванні санкцій проти нафтових доходів Росії та її тіньового флоту, а також у введенні вторинних санкцій проти банків у Китаї, Гонконгу й інших регіонах. Однак досі ані США, ані Європа не використовують своїх можливостей повною мірою (↗ CSIS, 1.7.2026).

Тому для військової стратегії України ключове значення має нанесення ударів по території РФ та окупованих Росією територіях. Вони спрямовані на ослаблення російської ППО та військового виробництва. Для того, щоб краще зрозуміти ефективність таких атак, необхідно проаналізувати їхню динаміку та взаємодію. Саме на цьому зосереджується спеціальний аналіз Моніторингу повітряної війни.

КОНТЕКСТ: УДАРИ УКРАЇНИ У ВІДПОВІДЬ. ДИНАМІКА УКРАЇНСЬКИХ ПОВІТРЯНИХ УДАРІВ ПО РОСІЇ

Розширена база даних: 1 500 успішних ударів по стратегічних цілях у Росії

Українські удари по стратегічних цілях у Росії мають ключове значення для подальшого перебігу війни. Якщо вдасться завдати ударів по виробничих об’єктах, військових складах і логістичних шляхах постачання (ground lines of communication, GLOC) таким чином, щоби постачання зброї, живої сили й матеріальних ресурсів відчутно сповільнилося, це не лише обмежить військову дієздатність російської армії. Водночас це збільшить витрати на продовження війни й поставить під сумнів здатність Росії підтримувати її протягом тривалого часу.

До цього додаються наслідки українських ударів для видобутку нафти й виробництва бензину. У разів скорочення доходів не тільки зменшиться військовий потенціал Росії, а й порушиться загальна економічна рівновага, якою визначається можливість подальшого фінансування війни.

У рамках нового проєкту, що оперує базою даних Моніторингу повітряної війни, було здійснено аналіз більше ніж півтори тисячі успішних повітряних ударів України по Росії і окупованих РФ районах з 2023 року. Ця цифра не відображає кількості використаних  засобів повітряного нападу (дронів, балістичних ракет, крилатих ракет, попервах і  пілотованих атак), як це показано, наприклад, на інтерактивній карті видань Novaya Gazeta Europe й dekoder (↗ Dekoder, 2.7.2026). Натомість вона фіксує влучання, підтверджені перевіреними джерелами, із зазначенням місця, часу та якісного опису джерела.

На відміну від традиційної бази даних Моніторингу повітряної війни Росії проти України, що охоплює весь період з вересня 2022 року до сьогоднішнього дня, новий проєкт поки що не претендує на повноту. Однак він уже зараз дозволяє простежити динаміку й розвиток повітряних ударів України по російській території або окупованих районах. У поєднанні з аналізом відкритих джерел інформації (OSINT) і незалежними оцінками провідних аналітичних центрів це дає точне уявлення про те, як можна посилити тиск на Росію, аби скоріше завершити війну.  

Наші десять тез щодо успіху українських ударів

1. Із плином часу вимальовуються мінливі пріоритети українських наступальних кампаній. Якщо у 2023 році атакам піддавалися переважно цілі в Чорному морі та символічно столиця Москва, то у 2024-му атаки переносяться на російські системи ППО і склади боєприпасів, а у 2025-му – на енергетичні об’єкти та промислову інфраструктуру. У першому півріччі 2026 року значно посилилися удари по лініях постачання (GLOC) на окупованих Росією територіях.
2. З роками змінюється й дальність українських ударів, що є важливою передумовою для досягнення успіху. Спочатку удари зосереджуються на морських цілях і Криму, у 2024/25 роках переважають удари на великі відстані, а у 2026-му акцент зміщується на удари середньої дальності, метою яких є ураження командних пункті і складів озброєння російської армії в оперативному тилу окупованих територій. (Додаткову інформацію щодо класифікації категорій дальності можна знайти в додатку).
3. Така динаміка стала можливою завдяки технологічному розвитку нових видів зброї. Якщо у 2023 році застосовувалися переважно морські дрони, а також надані західними союзниками крилаті ракети Storm Shadow і балістичні ракети малої дальності ATACMS, то у 2024 році Україна наростила масове виробництво власних дронів. У 2025 році вона розробила досконалі ракети власного виробництва на кшталт «Фламінго», FP-2, «Нептуна» й морського дрона «Магура», тож на сьогодні (2026 рік) володіє широким стандартним арсеналом для всіх видів дальності.
4. Центральним елементом українських повітряних ударів, а також їхньою найпомітнішою рисою протягом багатьох років є постійне виведення з ладу російської протиповітряної оборони шляхом цілеспрямованих атак на її позиції. Лише завдяки цьому українська армія змогла у 2025/26 роках здійснити ефективні удари в глибину ворожої території через створені коридори (↗ Tochnyi, 23.3.2026, ↗ Моніторинг, випуск XV).
5. Стратегічним центром цієї логіки залишається Кримський півострів. Наче «непотоплюваний авіаносець», він є оплотом російської ППО, Чорноморського флоту та шляхів постачання на дуже обмеженій території. У першому півріччі 2026 року транспортні шляхи на Кримському півострові й до нього опинилися ще більше під прицілом українських атак. Метою ЗСУ була системна ізоляція півострова. Також успішно атакувалися російські об’єкти у вигляді альтернативних рішень на кшталт понтонних мостів, поромів чи обхідних маршрутів. У підсумку Крим хоч і не був повністю відрізаний від материка, але постачання на ньому було скорочене до мінімуму, на який може розраховувати армія РФ у польових умовах (↗ Donald Hill Supplying Crimea, Part 1, 18.6.2026).
6. Виробничі потужності російської оборонної промисловості піддаються дедалі точнішим ударам. Після поодиноких атак 2024 року з 2025-го українська армія почала обстрілювати весь ланцюжок створення вартості, зокрема місця виробництва товарів подвійного призначення (хімічні речовини, компоненти вибухівок), а також все активніше наносити удари по інфраструктурі, необхідній для ведення російської повітряної війни (пускові установки, оборонні заводи).
7. Атаки на нафтову інфраструктуру еволюціонували від побіжного інциденту (2023) та першої більш-менш серйозної атаки (2024) до одного з основних напрямків українських ударів (2025) і залишаються одним із ключових інструментів 2026 року. Зараз під прицілом перебувають не лише нафтопереробні заводи, а і трубопроводи, насосні станції і порти, через які здійснюється експорт, що суттєво впливає на доходи Росії від нафтового бізнесу й на загальну ситуацію з постачанням палива для населення. Наразі за допомогою дронів Україна вражає навіть серйозно віддалені ключові об’єкти російської нафтової інфраструктури, а нещодавно завдала ударів по нафтопереробних заводах у Саратовській області і в Омську (останній розташований за 2 500 км від лінії фронту) (↗ Euronews, 6.7.2026, ↗ euromaidanpress, 8.7.2026).
8. Атаки на російський тіньовий флот можна розглядати як «кінетичні санкції», тобто доповнення до звичайних санкцій, що не знайшли послідовного виконання. У грудні 2025 року удари по тіньовому флоту зумовили зростання премій за страхування воєнних ризиків у Чорному морі на 300 %, водночас експорт нафти із цього регіону скоротився на 30 %. «Асиметричний» розрахунок ризиків грає на користь України, оскільки ризик збитків для Росії є значно вищим (↗ RUSI 29.1.2026).
9. Із початку 2026 року відчутно зросла кількість атак середньої дальності. Завдяки цілеспрямованому знищенню російських шляхів постачання (GLOC) у тилу суттєво ускладнюється і постачання на фронт. Протягом останніх місяців особливо різко збільшилися атаки на транспортні засоби, мости, аеропорти, а також на підстанції на окупованих Росією територіях.
10. Останні події червня свідчать про те, що оперативна ізоляція Криму стає головним напрямком українських атак поряд із цілеспрямованими ударами в глиб по російській нафтовій промисловості. Тиск на російську ППО зростає, у зв’язку із численними українськими атаками Росія змушена дедалі частіше застосовувати сучасні й дорогі системи перехоплення, тоді як водночас скорочується кількість ЗРК С-300, тож в Росії посилюються суперечки щодо використання обмежених залишків цих систем (↗ CBS 17.6.2026).

Perspectus Analytics

Значне збільшення українських повітряних атак на Крим і територію РФ із середини 2025 року

Хроніка українських повітряних ударів:

2023 рік – «Море й символ» (демонстрація можливостей). Основна увага приділяється Чорноморському флоту, Криму й інфраструктурі Керченського моста: морські дрони (USV, безпілотні надводні апарати) проти російських кораблів, удари по кримських аеродромах і російській ППО. Символічні атаки на столицю Москву мають не стільки оперативне значення, скільки є частиною стратегічної комунікації. З початком української контрнаступальної операції і надходженням західних озброєнь великої дальності кількість атак навесні 2023 року різко зростає, насамперед завдяки крилатим ракетам Storm Shadow, тож із травня 2023 року відбувається ураження важливих цілей далеко за лінією фронту (↗ IISS 16.5.2023).

2024 рік – «Повітря та арсенал» (виснаження військово-повітряних сил РФ). Акцент зміщується на системи протиповітряної оборони й літаки. Паралельно з цим вперше масштабних ударів зазнають НПЗ і нафтова інфраструктура, а також великі склади боєприпасів, як це сталося у вересні в Торопці (Тверська область). У 2024 році значно переважають удари на великі відстані. Стрибок дальності до Татарстану (Алабуга у квітні, приблизно за 1 200 км від лінії фронту) свідчить про те, що навіть центральні райони Росії не мають абсолютного захисту. Західні поставки ракет ATACMS і крилатих ракет Storm Shadow (починаючи з 2023 року, останні вперше застосовані в листопаді 2024 року для ударів по території Росії) дедалі більше розширюють можливості глибоких точних ударів (DPS). Унаслідок ударів по важливих цілях у глибині РФ стратегічна перевага Росії в повітряній війні дедалі зменшується.

Perspectus Analytics

До середини 2026 року Україна здійснила стільки повітряних ударів по Криму й території Росії, скільки за весь минулий. (У разі спрямування атак на кілька цілей їх відносять до всіх відповідних категорій)

2025 рік – «Економіка та промисловість» (стратегічна економічна війна). Основна увага дедалі більше зосереджується на енергетичній і промисловій інфраструктурі, а також на російських виробничих потужностях. Із серпня кількість уражених енергетичних об’єктів різко зростає, втричі збільшившись порівняно з попереднім роком. Постійні атаки на нафтопереробні заводи, насосні й компресорні станції, трубопроводи та експортні термінали (Усть-Луга, Приморськ, Туапсе, Новоросійськ) приводять до відчутного дефіциту бензину. Другим пріоритетом стають виробничі об’єкти з виробництва мікроелектроніки, вибухівок і пороху, дронів, а також оптоволокна. Цей рік характеризується двома структурними змінами: після зменшення внаслідок скорочення військової допомоги з боку США кількості ракетних ударів у березні 2025 року українські дрони дальнього радіусу дії компенсують цей дефіцит; водночас виготовлення дронів переходить від простого масового виробництва до випуску високотехнологічних систем (↗ KSE, November 2025). Кількість атак на великі відстані порівняно з минулим роком подвоїлася, насамперед завдяки українському виробництву відповідної зброї. Новий вимір українських атак глибоко в тил Росії ознаменувала 1 червня операція «Павутина». Для цього Служба безпеки України (СБУ) проникла вглиб території РФ і використала 117 дронів FPV, захованих у вантажівках, одночасно атакувавши ними чотири військові аеродроми – від Бєлої в Сибіру до Дягілєва під Москвою,  при цьому, за даними України, було уражено близько 40 стратегічних бомбардувальників (Ту-95, Ту-22М3) та один літак раннього радіолокаційного виявлення А-50. У 2025 році Крим залишається регіоном, що найчастіше піддається атакам. Також у період з липня 2025 року до січня 2026 року різко зростає кількість атак на кораблі тіньового флоту, а на початку липня 2026 року спостерігається чергове збільшення ударів.

2026 рік – «Фронт і логістика» (від атак на шляхи постачання до блокування поля бою). Основний акцент українських атак дедалі більше зміщується на шляхи постачання російської армії в РФ і на окупованих територіях. Найчастішими цілями є сухопутні війська, командні пункти та штаби, а також об’єкти логістики й мости. Здебільшого удари припадають на окуповані території в Донецькій, Запорізькій, Луганській областях і на частину Херсонської області. У червні 2026 року Крим зазнає найбільшої кількості ударів за весь час війни. Водночас продовжуються атаки на системи протиповітряної оборони, нафтову інфраструктуру й логістику (GLOC), а також на підприємства вироблення товарів подвійного призначення на кшталт хімічних заводів. Більшість атак здійснюють дрони. Наразі Україна має у своєму розпорядженні арсенал ударної зброї всіх варіантів дальності. Характер атак є ширшим, ніж у 2025 році: стратегічна глибина зберігається, але основний акцент робиться на перешкоджанні оперативним діям на полі бою, тобто на постачанні, управлінні й військових частинах.

Такий розвиток подій відповідає чіткій військовій логіці блокування: затримка постачання як така знижує оперативну дієздатність супротивника; ще ефективнішим є повне припинення поставок, а найефективнішим – знищення самих вантажів, що транспортуються. Тому українські атаки дедалі частіше спрямовані на знищення не лише традиційних шляхів постачання РФ, а й запасних і обхідних маршрутів. Об’їзди й пов’язане з ними подовження часу, необхідного для транспортування, а також інші «вузькі місця» збільшують час перебування транспортних засобів і матеріальних цінностей у зоні досяжності українських дронів, завдяки чому  створюються додаткові можливості для атак.

Водночас такий підхід створює кумулятивний ефект. Російські контрзаходи –  наприклад, розгортання додаткових систем ППО, будівництво понтонних мостів або посилений захист логістичних вузлів силами піхоти – потребують залучення  додаткового персоналу й техніки. Це у свою чергу створює нові цілі, що легко ідентифікувати й захист яких вимагає додаткових ресурсів. Таким чином, оперативна блокада не лише безпосередньо перешкоджає постачанню, а й одночасно збільшує витрати ресурсів на його підтримку й захист (↗ Donald Hill Supplying Crimea, Part 2, 18.6.2026).

UNITED24 Media, 15.6.2026

Карта українських атак на російські мости на окупованому півострові Крим

Рекомендації щодо дій для західних партнерів – посилення підтримки в розвитку можливостей нанесення глибоких ударів

Аналіз глибоких (точних) ударів (DPS) показує, що Росія залишається вразливою навіть тоді, коли перекидає свої виробничі потужності й логістику далеко в тил. Однак вирішальною є не лише дальність. Вибухова потужність (payload), система наведення і швидкість також мають велике значення для успіху, точності й ефективності української кампанії з нанесення глибоких ударів. Для того, щоб Україна могла ефективніше застосовувати цей стратегічний тиск, одним із найважливіших завдань західних країн-партнерів є підтримка подальшого розвитку систем приводу та навігації (↗ Моніторинг, випуск XI).

Аналіз українських ударів буде продовжений у наступних випусках Моніторингу.

Perspectus Analytics

Регіональний розподіл українських повітряних ударів по цілях на території Росії, 2023–2026 рр. (вибірка)

ДОДАТОК

Категорії і дальність

Сортування даних у базі даних відбувається за географічним принципом (Росія, Крим, окуповані території) і класом дальності. Ця класифікація відображається в базі даних таким чином: Long range strikes (удари великої дальності) – це насамперед стратегічні удари по території Росії (близько 600 записів у базі даних). Mid range strikes (удари середньої дальності) – це удари з дальністю від 30 до (зазвичай) 150 км, максимум до 300 км. Такі удари спрямовані переважно на військову логістику в окупованих районах і деякими інститутами також позначаються як intermediate range strikes, аби підкреслити їхню оперативну категорію в рамках кампаній. Так само термін middle strike підкреслює оперативно-функціональне значення, а не дальність. Ця категорія набуває серйозного значення у 2026 році (близько 500 випадків у нашій базі даних). Удари ближнього радіусу дії (приблизно до 30 км) стосуються безпосередньо лінії фронту або прикордонної зони – тут за 2026 рік було додатково зареєстровано 200 випадків, тож їх можна врахувати як супутній ефект або влучання у скупчення військ, пункти управління дронами та склади. До цього додаються 250 окремо зареєстрованих влучень у Криму, які – залежно від підходів аналізу – можна віднести до ударів як великої, так і середньої дальності. В інших проєктах, базах даних і аналізах ці категорії можуть мати інші підходи, – усе залежить від різниць у методології, яких важко уникнути.

Kyiv Dialogue

Джерело даних

Метод

База даних регулярно звіряється зі щоденними звітами Інституту вивчення війни (ISW) у Вашингтоні (↗ ISW). Дані про збиті літаки взяті зі звітів Командування Повітряних Сил України (↗ КПСЗСУ). Для інформування про цілі та пошкодження в регіонах, якщо такі є, використовуються дані цивільних і військових адміністрацій, які звіряються з додатковими джерелами OSINT і вважаються в цілому надійними.

Точна кількісна оцінка збитків від повітряних ударів у разі війни є проблематичною. Надто точні дані могли б зіграти на руку російському військовому керівництву при оцінці та плануванні нових атак. Тому публікації підлягають певним обмеженням (↗ Expro, 2.1.2025).

Отже, цей аналіз даних зосереджується на аналізі атак і їхній динаміці, а не на оцінці збитків. А завдяки даним за 46 місяців та аналізу понад 112 100 атак можна виявити чіткі тенденції.

Щомісячні цифри про засоби повітряного нападу є приблизними, оскільки в українській системі підрахунку та звітності були виявлені неточності. Відхилення від інших підрахунків за методом OSINT становлять близько 10 % і менше, часто менше ніж 3 %.

Порівняння з оцінками використання засобів повітряного нападу від Центру стратегічних та міжнародних досліджень (CSIS) у Вашингтоні за період понад два роки показує відхилення лише на 1,6 % (↗ CSIS).

У випадках атак, що не дозволяють однозначно визначити кількість задіяних засобів нападу, використовувалися найнижчі очевидні показники. Частота запусків під час атак високої інтенсивності може бути вищою, ніж зазначено; припускається відхилення менше ніж 5 %.

Про автора

Маркус Вельш – незалежний аналітик, кінодокументаліст і публіцист. З 2014 року М. Вельш опікується журналістикою за методом OSINT і аналізом даних, зокрема щодо російської війни проти України, щодо тем воєн і зовнішньої політики, а також щодо німецького дискурсу з цих тем.  

У співпраці з «Київським діалогом» Маркус Вельш з 2023 року проводить дослідження і панельні дискусії щодо західної санкційної політики.

З 2015 року він керує платформою даних та аналізу ↗ Perspectus Analytics.

Про «Київський діалог»

«Київський діалог» – це незалежна платформа громадянського суспільства, що сприяє діалогу між Україною та Німеччиною.

Заснована 2005 року як міжнародний формат конференцій із соціальної і політичної тематики, із 2014 року вона підтримує ініціативи громадянського суспільства, спрямовані на зміцнення місцевої демократії в Україні.

З моменту повномасштабної російської агресії у 2022 році основна увага платформи приділяється суспільній стійкості, соціальній згуртованості, а також питанням безпеки, зокрема,  військовій підтримці України й західній санкційній політиці.

«Київський діалог» – це програма «Європейського обміну» (Europäischer Austausch gGmbH.)