Коротко про головне
Наразі війна в Україні характеризується розширенням повітряних бойових дій. Про це свідчать хвилі серпневих атак, що в Києві тривали до 28 годин і стали, зокрема, причиною вдосконалення системи оповіщення населення. При цьому зараз дедалі частіше застосовуються модернізовані дрони «Герань», які Україні важче знешкоджувати. Забезпечення країни ракетами-перехоплювачами Patriot залишається вкрай нестабільним.
Водночас обидві сторони змінюють свої стратегічні цілі. Поруч із житловими районами Росія ще цілеспрямованіше атакує цивільні логістичні й постачальні ланцюги: торговельну й поштову логістику, залізницю, порти й судноплавну галузь у Чорному морі, а також автозаправні станції і паливну інфраструктуру. Це відбувається на тлі повторюваних атак на енергетичні об’єкти й відкрито оголошеної зимової кампанії проти української електромережі.
З іншого боку, Україні дедалі краще вдається обходити російську протиповітряну оборону, цілеспрямовано послаблюючи її, при цьому РФ і досі не знайшла ефективних заходів протидії. Уперше українські дрони вразили також об’єкти російської космічної галузі. Крім того, Україна значно розширює свої атаки на склади матеріальних засобів, командно-спостережні пункти й майданчики запуску дронів.
Ситуація в серпні. Аналіз і тенденції
Російська армія активно продовжує здійснення атак на міста й інфраструктуру України. У серпні вона застосувала 4 903 дрони великої дальності проти цивільних цілей (у попередньому місяці 4 861), однак цей показник залишився значно нижчим за травневий рекорд (7 503) – ймовірно, через те, що виробництво дронів великої дальності наразі проходить реструктуризацію. Кремль продовжує модернізацію дронів із двотактними двигунами «Герань-2», переходячи на моделі з реактивним двигуном, насамперед на дрони типу «Герань-4», що літають значно швидше й вище, ніж їхні попередники (Моніторинг, випуск XIX).
Perspectus Analytics, KPSZSU
Відсоток дронів «Герань» із реактивним двигуном у нічних атаках оцінюється в одну-дві третини від загальної кількості БпЛА, точних цифр немає в наявності. В українській військовій розвідці ГУР припускають, що Росія щомісяця виробляє близько 3 000 дронів типів «Герань-4» і «Герань-5» (Militarnyi, 12.8.2026). Крім цього, супутникові знімки свідчать про будівництво десяти нових виробничих цехів у спеціальній економічній зоні «Алабуга» (Республіка Татарстан), тож варто очікувати подальшого зростання обсягів їхнього виробництва (StrategicaviationT, 1.9.2026).
Остання розробка серії «Герань» базується на модульній конструкції, яку можна легко адаптувати. Модель «Герань-5» дедалі більше нагадує крилату ракету. У дослідженні CSIS підкреслюється, що справжня небезпека розробки «Герань» полягає не в її простій конструкції, а в темпах адаптації: Росія модернізує безпілотник щотижня, враховуючи заходи протидії супротивника. Для західних альянсів, які планують цикли закупівель на роки вперед, така швидкість стає дедалі серйознішим викликом (CSIS, 4.9.2026).
Через зростання відсотка застосованих у серпні дронів «Герань-4» рівень їхнього перехоплення знизився до 83 % (у попередньому місяці 86,8 %), і це найгірший показник поточного року. За даними Повітряних сил України, рівень перехоплення дронів «Герань-2» становить 90-95 %, тоді як реактивних дронів – лише близько 60 % (Suspilne, 1.9.2026).
Тривалі хвилі атак
Крім того, Росія знову намагається підтримувати повітряну тривогу в українських містах за допомогою тривалих хвиль атак протягом надзвичайно довгих періодів. Ця схема нагадує березневі атаки (Моніторинг, випуск XV). Мета таких дій полягає, очевидно, у тому, щоб на тривалий час порушувати повсякденне цивільне й економічне життя і чинити психологічний тиск на населення. Хвиля комбінованих атак із застосуванням дронів і ракет 28 і 29 серпня тривала понад 28 годин, повітряна тривога лунала 28 разів (CNN, 30.8.2026). Кілька людей отримали поранення, одна дівчинка загинула (Suspilne, 29.8.2026).
Запровадження дворівневої системи повітряної тривоги
Українська влада шукає шляхи для пом’якшення наслідків, викликаних тривалими повітряними тривогами, зокрема в залізничному сполученні. Київська міська адміністрація і залізничний оператор «Укрзалізниця» наразі узгоджують організацію транспорту, логістики й дорожнього руху на мостах під час тривалих повітряних тривог.
Президент Володимир Зеленський оголосив про запровадження дворівневої системи повітряної тривоги: у майбутньому в разі атак дронів оголошуватиметься «жовтий рівень тривоги», а в разі ракетної загрози – серйозніший «червоний рівень». Під час «жовтої тривоги» певні підприємства, соціальні служби й міський громадський транспорт зможуть продовжувати роботу, також не перериватиме рух поїздів червона лінія метро, що частково пролягає над землею на лівому березі Дніпра.
Планується щотижневий перегляд критеріїв цих правил, гнучкішою має стати й комендантська година. Систему оповіщення також було вдосконалено: зараз сирена лунає лише на початку тривоги, а повідомлення про її закінчення надходять через інші інформаційні канали на кшталт мобільних додатків. Підходи до захисту шкіл і навчальних закладів залишаються незмінними (Зеленський на X, 2.9.2026).
Брак чітких даних щодо балістичних і крилатих ракет
Із серпня Повітряні сили України лише частково оприлюднюють дані щодо атак крилатими й балістичними ракетами, тому зробити достовірні висновки щодо частоти їхнього застосування і перехоплення неможливо. Характер їхнього використання дозволяє припустити, що зберігаються наявні раніше тенденції (Моніторинг, випуск XIX). Судячи з усього, у серпні відбулося незначне зменшення кількості перехоплених крилатих ракет, а також зберіглася висока частка балістичних ракет, які через брак ракет-перехоплювачів Patriot тимчасово майже не вдавалося збивати. Однак із 27 серпня балістичні ракети знову почали перехоплювати.
Під великим питанням залишається наразі отримання Україною з-за кордону додаткових ракет-перехоплювачів Patriot (Моніторинг, випуск XVI). З огляду на їхній дефіцит у глобальних масштабах Кремль, здається, вірить, що шляхом розширення повітряної війни змусить Україну капітулювати, зазначив у серпні Інститут вивчення війни (ISW).
Зростання кількості влучань
Збільшене навантаження на українську ППО через нестачу ракет-перехоплювачів і вдосконалення російських дронів «Герань» призводить і до зростання кількості влучень. Наш аналіз даних на підставі щоденних звітів враховує кількість населених пунктів, у яких зафіксовано влучання дронів великої дальності, крилатих і балістичних ракет. У серпні кількість населених пунктів, у яких було зафіксовано влучання, досягла найвищого місячного показника за поточний рік.
Perspectus Analytics, KPSZSU
Прогноз – розширення ракетних атак
Отже, варто очікувати розширення ракетних атак, особливо за рахунок балістичних ракет, що пов’язано зі зростанням виробничих потужностей Росії (Моніторинг, випуск XIX). До цього додаються балістичні ракети з Північної Кореї, для яких наразі у Воронезькій області будується шість пускових установок. У липні Північна Корея поставила Росії 50 балістичних ракет малої дальності типів KN-23, KN-24 та KN-30. Деякі з них оснащені доволі великими боєголовками, але при цьому вони далеко не такі точні, тож часто не влучають у ціль, помиляючись на сотні метрів, що створює додаткові ризики для цивільного населення (ISW, 20.08.2026).
Нові пускові майданчики РФ біля Білорусі й України
Уздовж кордонів Росії з Україною і Білоруссю (у Брянській, Орловській та Смоленській областях РФ) було побудовано 59 нових пускових майданчиків, з яких щонайменше 20 придатні для запуску дронів великої дальності. Це становить загрозу і для країн НАТО (Telegraph, 16.08.2026).
Тому українська армія потребує підтримки у вигляді боєприпасів великої дальності для протидії модернізованим дронам «Герань», а також – додаткових бойових літаків (рекомендації в Моніторинг, випуск XIX).
Під прицілом – постачання цивільних об’єктів
У серпні 2026 року російська армія дедалі активніше обстрілювала цивільні логістичні й постачальні ланцюги України. Майже щодня зазнавали атак об’єкти торговельної, поштової і складської логістики.
Систематичне руйнування української експортної інфраструктури (Моніторинг, випуск XIX) і в серпні залишалося головною метою російських атак. В Одеській області неодноразово зазнавали ударів порти, нафтобази, судноплавна галузь і інфраструктура для експорту зерна. Тому через зростання вартості страхування все більше судноплавних компаній ідуть із ринку.
За словами міністра аграрної політики та продовольства Тараса Висоцького, наразі зруйновано близько 90 % складів великих продуктових мереж («Фора», «Сільпо», Varus, Novus). Проте він не очікує проблем із продовольством. «В Україні не буде голоду та системного дефіциту продуктів харчування», – заявив міністр (Укрінформ, 28.08.2026).
І надалі знищуються автозаправні станції, розташовані в тилу вздовж основних транспортних магістралей (М-03, М-18, П-51, М-30). Основними цілями в цьому плані є такі області, як Харківська (де в серпні відбулося найбільше атак), а також Полтавська, Чернігівська та Дніпропетровська.
Продовжуються атаки на підстанції, теплові й електростанції, а також на видобувні та гірничодобувні об’єкти. У шести областях на півдні та сході України неодноразово відбувалися відключення електроенергії. Тим часом Міністерство оборони Росії відкрито оголосило про «підготовку масштабних атак на українські енергетичні об’єкти» (МО Росії, 30.08.2026). Це дозволяє припустити, що цього року зимова кампанія розпочнеться значно раніше (Моніторинг, випуск XIX).
Передусім у Дніпропетровській, Харківській, Одеській, Запорізькій і Сумській областях здійснювалися дронові атаки на потяги, залізничне полотно й вокзали. На перегоні «Житомир-Одеса» потяг із 593 пасажирами встигли вчасно евакуювати (Українська правда, 23.08.2026). З 28 серпня «Укрзалізниця» призупинила продаж квитків на окремих ділянках перегону.
Атаки на вразливі цілі
Паралельно із цим російська армія і надалі намагається деморалізувати цивільне населення. У Києві зазнали ударів дитяча лікарня і школа, а також Посольство Литви та склади ВООЗ, Червоного Хреста й гуманітарної організації «Проліска». У Краматорську відбулися удари по приймальному відділенню лікарні. Крім того, знову зазнали атак церкви, зокрема греко-католицький собор у Харкові та центральна мечеть «Умма» в Києві (Укрінформ, 1.8.2026).
Також росіяни постійно переслідують і атакують людей за допомогою дронів FPV, ця практика стала відомою під назвою «сафарі на людей». Передусім у Херсонській, але дедалі частіше й у Дніпропетровській областях вони атакували перехожих і велосипедистів, автобуси, ринки й карети швидкої допомоги (Моніторинг, випуск XV).
________________________________________
Цілеспрямоване знищення української культури
________________________________________
У липні й серпні було знищено близько третини річного обсягу української поліграфічної продукції, – російська армія атакувала шість книжкових складів, логістичних центрів та офісів у Київській і Харківській областях. Лише під час нападу на склад поблизу Києва 27 серпня було знищено 60 000 книжок. Центр стратегічних комунікацій України називає це частиною кампанії проти української мови й культури (Центр «Справди», 30.8.2026).
________________________________________
Тривале навантаження на регіони
Розподіл атак по областях майже не змінився порівняно з попереднім місяцем (Моніторинг, випуск XIX). Широке розпорошення по регіонах відповідає «літній схемі» атак, під час зимової кампанії, коли російська армія ще цілеспрямованіше здійснюватиме напади на енергетичну інфраструктуру, варто очікувати, що атаки зосереджуватися більше на окремих регіонах (CSIS, 7.7.2026).
Perspectus Analytics, diverse data sets
Контекст:
Посилити тиск на Росію
Кремль, як і раніше, відмовляється від будь-яких компромісів щодо припинення війни на кшталт замороження наявної лінії фронту, пов’язуючи можливість переговорів зі своїми незмінними максимальними цілями. Він стверджує, що українська оборона стоїть на межі краху, а російські війська швидко завойовують територію. При цьому як свої реальні територіальні здобутки Москва зараховує і території, на які її військовим вдалося просочитися, але над якими не встановлено постійного контролю Росії. Але якщо брати до уваги фактично утримувані території, то наступ РФ уповільнюється, а втрати залишаються високими (ISW, 2.09.2026). Тобто поточна оцінка Путіним розвитку подій на фронті змусить його, ймовірно, дотримуватися обраного курсу. Тому Україна поставила собі за мету посилювати тиск на Росію там, де пов’язані з війною витрати виходять за межі поля бою як такого, але відчутно позначаються на економіці й суспільстві.
Посилити економічний тиск на Росію
Для швидшого завершення війни одночасно мають діяти різні механізми. По-перше, необхідно суттєво обмежити джерела економічних доходів Росії. Як і раніше, усе ще немає рішучіших заходів проти російського «тіньового флоту», а також доступу ЄС до заморожених коштів Центрального банку РФ. Передаванням цих активів до депозитарію ЄС, як це пропонують Голова Фонду Конрада Аденауера й колишня міністерка оборони Німеччини Аннегрет Крамп-Карренбауер, колишня міністерка Франції з європейських справ Наталі Луазо й експерт із санкцій в адміністрації Байдена Даліп Сінгх (FAZ, 8.8.2026), Європа могла б забезпечити Україну додатковими коштами на оборону та зміцнити її переговорні позиції.
Однак ще важливіше надати Україні стратегічно ефективні засоби, що змусять Кремль піти на справжні переговори й компроміси. До них належить, насамперед, подальша фінансова й технічна підтримка у розробці та виробництві систем Deep Precision Strike, які Україна вже успішно застосовує.
Цілі українських ударів великої дальності
I. Російська військова інфраструктура
У серпні кількість ударів у рамках української наступальної кампанії залишалася на високому рівні (357 підтверджених влучань; у попередньому місяці 373, див. Моніторинг, випуск XVIII). Однак відбулося зміщення акцентів у виборі цілей. Замість морських об’єктів у центрі уваги опинилася військова інфраструктура – аеродроми, засоби протиповітряної оборони, позиції РЛС, а також уперше космічна промисловість і виробництво ракет-носіїв.
Perspectus Analytics
У серпні українська армія вразила вдвічі більше військових цілей, ніж у попередньому місяці: командні пункти, склади боєприпасів і авіаційної техніки; станції РЛС раннього попередження і контролю повітряного простору для виявлення літаків, що пролітають на низьких висотах, і контролю їхньої посадки, обладнання для ППО, а також злітно-посадкові смуги й самі літаки. Атаки на військові аеродроми в Міллерово (Ростовська область), Енгельс-2 (Саратовська область) і Єйськ (Краснодарський край) безпосередньо впливають на хід повітряної війни, оскільки були виведені з ладу бази запуску дронів «Герань» і системи ППО, а також уражені бойові літаки й вертольоти (Kyiv Independent, 30.08.2026). Атаки на військовий аеродром Саваслейка (Нижньогородська область) були також покликані вивести з ладу потужності для запуску ракет «Кинджал», оскільки там дислокуються відповідні літаки-носії типу МіГ-31К (Militarnyi, 15.08.2026).
II. Російська космічна програма «Рассвєт»
У серпні з’явився новий, досі малопомітний аспект українських ударів на великі відстані. Відтепер вони цілеспрямовано порушують роботу інфраструктури військової космічної галузі, що має додатково затримати спроби Росії реалізувати супутниковий проєкт «Рассвєт» на заміну системи Starlink, доступ до якої був заблокований іще в лютому. У ніч на 15 серпня українська армія успішно завдала удару по космічному центру «Прогрес» у Самарі, тобто по єдиному російському заводу, що серійно виробляє ракети-носії для запуску супутників «Рассвєт». 23 серпня вона спробувала атакувати космодром у Плесецьку, звідки були запущені дві попередні партії супутників «Рассвєт» (Militarnyi, 23.8.2026).
Згідно з даними трекера N2YO, жоден із 16 супутників другої партії, запущеної 19 липня, до 31 серпня не досяг цільової висоти 550 кілометрів. Це значно збільшує споживання ресурсів і скорочує термін експлуатації супутників. Багато з них обертаються на висоті від 300 до 400 кілометрів, щонайменше два прямують до входу в атмосферу (Numerama, 29.8.2026).
З першої партії, запущеної 24 березня, дванадцять із 16 супутників досягли передбаченої висоти близько 550 км. Наразі вони забезпечують російським військовим два щоденні вікна зв’язку загальною тривалістю 90 хвилин (Моніторинг, випуск XIX). Таким чином, Росія й надалі не має всеосяжної широкосмугової мережі супутникового зв’язку, яку можна було б порівняти зі Starlink, що ускладнює їй керування, координацію і передавання даних у реальному часі на тактичному рівні.
III. Російський паливний сектор
Однак справжній тиск на Росію виникає через брак можливостей не лише у космосі, а й у глибині власної території РФ. Українські атаки дедалі частіше обходять російську ППО. Ані Кремль, ані російські військові блогери більше не вірять у можливість всеосяжної протиповітряної оборони проти України (ISW, 20.8.2026). Про це свідчать також події серпня. Тягар оборони в РФ перекладається на підприємства й регіони, тобто в Росії роблять ставку на пасивні заходи на кшталт сіток і захисних споруд, попит на системи протидії дронам у першому півріччі 2026 року порівняно з аналогічним періодом минулого року зріс більше ніж у шість разів, тобто до 441,3 млн рублів («Вєдомості», 12.08.2026).
З економічної точки зору українські атаки впливають на дві стратегічно важливі галузі Росії. У паливному секторі потужність нафтопереробних заводів у середині серпня досягла мінімуму за період останніх 20 років (Bloomberg, 28.08.2026). Викликана цим паливна криза тепер відчувається не лише на російській периферії, а й у самій Москві (Moscow Times, 19.8.2026). Бензин був у наявності лише на 28 % АЗС. У Москві компанія «Газпром нєфть» запровадила квоти на його відпуск. Заборону на експорт дизельного палива, суднового палива та газойлів було продовжено до 30 вересня (ISW, 29.8.2026).
Такі контрзаходи спричиняють побічні збитки навіть в оборонній галузі, адже ароматичні вуглеводні потрапляють у бензин низької якості замість того, щоб використовуватися у синтетичних матеріалах на кшталт гуми чи полімерів, важливих для оборонної промисловості. У Криму бензин класів якості «Євро-2» та «Євро-3», що потрапив в обіг, уже призводить до пошкодження двигунів. Для того, щоб запобігти заворушенням, Кремль розмістив підрозділи Національної гвардії щонайменше на 13 автозаправних станціях у Росії та в окупованому Криму (ISW, 19.08.2026).
IV. Російський торговельний сектор
До цього додаються проблеми, що виникають у торговельному секторі. Атаки на логістику онлайн-маркетплейсів «Озон» і «Вайлдберріс», на які припадає 15 % витрат приватних домогосподарств Росії (ТАСС, 30.08.2026), даються взнаки: споживчі витрати за кілька тижнів впали на 15 %. Зросли витрати на ремонт і заходи безпеки, які перекладаються на клієнтів у вигляді підвищених комісій за упаковку й доставку; у деяких випадках за це вимагають до 55 % від вартості товару. Унаслідок цього маржа для продавців знизилася з 15 до 5 % (SZRU, 30.08.2026).
«Озон» і «Вайлдберріз» також є каналами постачання для солдатів на фронті (Моніторинг, випуск XIX). «Озон», зокрема, продає захисні жилети, комплектуючі до вогнепальної зброї і дрони (Verstka, 28.8.2026).
Російський уряд відреагував на зазначені атаки, надавши пільги постраждалим підприємствам та призупинивши стягнення податків і зборів з «Вайлдберріз» та інших продавців до 28 липня 2027 року (Інтерфакс, 24.08.2026).
Водночас указом від 24 серпня передбачено запровадження механізму тимчасового державного управління об'єктами критичної інфраструктури від пального до життєво важливих послуг – у разі її недостатнього захисту. Причиною цього є ситуація з державним бюджетом – у квітні залишок коштів на єдиному казначейському рахунку федерального бюджету РФ став від’ємним і сягнув мінус 5,5 трильйони рублів, відтоді фінансування численних сфер бюджету, не пов’язаних із війною, було скорочено на 35 відсотків (Bloomberg, 27.08.2026).
ISW
На українське населення чекає ще одна важка воєнна зима. Путін і надалі розраховує виграти час і стримати США, сподіваючись, що тривала повітряна війна настільки ослабить Україну у військовому, економічному та соціальному плані, що вона буде змушена піти на серйозні поступки. Для недопущення реалізації таких розрахунків необхідно й надалі збільшувати тиск на Росію, а Москва має усвідомити, що цю війну неможливо виграти, зокрема через зростаючу вразливість її ППО, економіки й військової інфраструктури. Для цього Україна потребує значно потужнішої підтримки. Особливо ефективним у цьому контексті було б прискорення розробки й виробництва систем глибоких точних ударів (Deep Precision Strike Systems), завдяки яким можна буде цілеспрямовано чинити тиск на російську військову інфраструктуру навіть у глибині території РФ.
Kyiv Dialogue
Метод
База даних регулярно звіряється зі щоденними звітами Інституту вивчення війни (ISW) у Вашингтоні (↗ ISW). Дані про збиті літаки взяті зі звітів Командування Повітряних Сил України (↗ КПСЗСУ). Для інформування про цілі та пошкодження в регіонах, якщо такі є, використовуються дані цивільних і військових адміністрацій, які звіряються з додатковими джерелами OSINT і вважаються в цілому надійними.
Точна кількісна оцінка збитків від повітряних ударів у разі війни є проблематичною. Надто точні дані могли б зіграти на руку російському військовому керівництву при оцінці та плануванні нових атак. Тому публікації підлягають певним обмеженням (↗ Expro, 2.1.2025).
Отже, цей аналіз даних зосереджується на аналізі атак і їхній динаміці, а не на оцінці збитків.
Цей моніторинг базується на базі даних про всі російські повітряні удари по містах та цивільній інфраструктурі в Україні й на даний момент містить понад 122 300 проаналізованих ударів, починаючи з вересня 2022 року.
Щомісячні цифри про засоби повітряного нападу є приблизними, оскільки в українській системі підрахунку та звітності були виявлені неточності. Відхилення від інших підрахунків за методом OSINT становлять близько 10 % і менше, часто менше ніж 3 %.
Порівняння з оцінками використання засобів повітряного нападу від Центру стратегічних та міжнародних досліджень (CSIS) у Вашингтоні за період понад два роки показує відхилення лише на 1,6 % (↗ CSIS).
У випадках атак, що не дозволяють однозначно визначити кількість задіяних засобів нападу, використовувалися найнижчі очевидні показники. Частота запусків під час атак високої інтенсивності може бути вищою, ніж зазначено; припускається відхилення менше ніж 5 %.
Про автора
Маркус Вельш – незалежний аналітик, кінодокументаліст і публіцист. З 2014 року М. Вельш опікується журналістикою за методом OSINT і аналізом даних, зокрема щодо російської війни проти України, щодо тем воєн і зовнішньої політики, а також щодо німецького дискурсу з цих тем.
У співпраці з «Київським діалогом» Маркус Вельш з 2023 року проводить дослідження і панельні дискусії щодо західної санкційної політики.
З 2015 року він керує платформою даних та аналізу ↗ Perspectus Analytics.
Про «Київський діалог»
«Київський діалог» – це незалежна платформа громадянського суспільства, що сприяє діалогу між Україною та Німеччиною.
Заснована 2005 року як міжнародний формат конференцій із соціальної і політичної тематики, із 2014 року вона підтримує ініціативи громадянського суспільства, спрямовані на зміцнення місцевої демократії в Україні.
З моменту повномасштабної російської агресії у 2022 році основна увага платформи приділяється суспільній стійкості, соціальній згуртованості, а також питанням безпеки, зокрема, військовій підтримці України й західній санкційній політиці.
«Київський діалог» – це програма «Європейського обміну» (Europäischer Austausch gGmbH.)
Будь ласка, зареєструйтеся, щоб коментувати.