Автори дослідження:
Андрій Заболотний, експерт напряму «Урядування: формування політик, підзвітність, державна служба», ЦППР
Олександр Саєнко, співкоординатор напряму «Урядування: формування політик, підзвітність, державна служба», ЦППР
Ігор Коліушко, голова Правління, ЦППР
Марія Голубицька аналітикиня, УЦЄП
Микола Сліпченко експерт напряму «Урядування: формування політик, підзвітність, державна служба», ЦППР
Рецензенти:
Дмитро Науменко, старший аналітик УЦЄП
Любов Акуленко, виконавча директорка УЦЄП
Дослідження присвячене координації реформи публічного врядування в Україні та її значенню для вступу до Європейського Союзу. Автори аналізують, як забезпечити узгоджену роботу державних інституцій, чіткий розподіл відповідальності та виконання рішень, необхідних для просування реформи в умовах війни та європейської інтеграції.
У дослідженні розглянуто чинну систему координації реформи в Україні, повноваження залучених органів та проблеми, які стримують її реалізацію. Особливу увагу приділено політичному лідерству, роботі Координаційної ради з питань реформування державного управління та ролі Секретаріату Кабінету Міністрів України. Аналіз спирається на українське законодавство, рекомендації Європейської комісії та SIGMA/OECD, а також експертні інтерв’ю.
Окрему частину присвячено досвіду чотирьох країн-кандидатів на вступ до ЄС - Сербії, Північної Македонії, Молдови та Чорногорії. Порівняння їхніх моделей координації з українською практикою дає змогу визначити, які механізми сприяють реалізації реформи та чому навіть формально розвинені структури не завжди забезпечують очікувані результати.
На основі проведеного аналізу автори розглядають три можливі моделі координації реформи для України та обґрунтовують рекомендовану - поєднання політичного керівництва на рівні Уряду з постійним адміністративним забезпеченням у Секретаріаті Кабінету Міністрів. Запропоновано практичні кроки для посилення відповідальності за реформу, вдосконалення міжвідомчої взаємодії, моніторингу та контролю виконання рішень.
Дослідження підкреслює, що дієва координація потребує постійного зв’язку між політичними рішеннями, щоденною адміністративною роботою та оцінюванням результатів. Саме такий підхід має посилити спроможність українських інституцій проводити реформи й виконувати зобов’язання на шляху до членства в ЄС.
Також доступна скорочена версія у форматі полісі-брифу.
