У період змін наприкінці вісімдесятих і в дев’яностих роках багато спостерігачів у Східній Європі вважали, що політичні системи цих країн не тільки стануть більш ліберальними, а і зможуть перетворитися на повноцінні та довготривалі стабільні демократії. Зараз ця теза більше не є такою безспірною. Щоб віддати належне змі-шаним формам, що виникли, нині скоріше говорять про неліберальні, дефектні, делегативні та інші демократії.
Розвиток демократії в Україні також часто давав привід для подібних стверджень. Як і в усіх інших країнах СНД, рамкові умови для сталої демократизації є надзви-чайно невигідними. Великі частини еліт дбали (і дбають) більше про власне збага-чення, ніж про побудову функціонуючих демократичних інституцій.
Помаранчева революція надала нового поштовху розвитку демократії в Україні. Навіть якщо через зависокі очікування зараз має місце велике розчарування, низ-ка вільних та справедливих виборів, починаючи з 2004 р., та мирна зміна урядів після них є однозначно позитивним розвитком подій для всього СНД. По інших па-раметрах також є добрі показники. Це - позитивний економічний розвиток, розши-рення міжнародних економічних контактів, у цілому конструктивний та динамічний розвиток відносин з ЄС. Несприятливі вихідні умови для закріплення демократії в Україні зараз принаймні до певної міри подолано.
Дані тексти виникли в зв’язку з цими міркуваннями в неспокійні часи наприкінці 2007 року. З огляду на необхідність консолідації демократії основним завданням зараз є не ведення політичних воєн за посади та доступ до матеріальних ресурсів, а досягнення консенсусу між елітами для подальшого розвитку та становлення де-мократичного режиму. Непевний баланс між великими політичними блоками з їх-ньою постійною конфронтацією, який так часто критикують, міг би навіть, можли-во, стати зрештою причиною народження такого компромісу.
Ніко Ланге
Керівник Представництва Фонду Конрада Аденауера в Україні
м. Київ, листопад 2007 р.