10–11 листопада 2026 року в Берліні відбулася XXI щорічна конференція «Київський діалог» на тему «Шлях України до ЄС: спротив, стійкість, реформи», організована European Exchange та Фондом Конрада Аденауера. Захід об’єднав більше 250 учасників та спікерів з України, Німеччини, Польщі та інших країн Європейського Союзу — представників державних інституцій, громадянського суспільства, експертного й академічного середовища та політиків.
Конференція стала майданчиком для обговорення європейської інтеграції України в умовах повномасштабної війни, необхідних реформ і перспектив повоєнного відновлення. Водночас важливим наскрізним питанням дискусій став взаємозв’язок безпеки України та Європи: як український досвід протистояння російській агресії може сприяти зміцненню європейської стійкості та готовності до нових викликів.
Протягом двох днів учасники обговорювали, зокрема, внесок Німеччини та Польщі у просування України до членства в ЄС, роль місцевих громад у цивільному захисті та комплексній обороні, протидію російській дезінформації й підтримку незалежних медіа. Окрему увагу приділили питанням перехідного правосуддя та захисту прав людини, а також пошуку сталих механізмів фінансування оборони, відновлення й реформ в Україні.
Важливою темою стала необхідність поглиблення співпраці між Україною та європейськими партнерами — не лише у сфері політичної підтримки, а й через обмін практичним досвідом, технологіями та експертизою. Дискусії засвідчили, що стійкість України та безпека Європи нерозривно пов’язані, а спільна відповідь на сучасні загрози потребує скоординованих дій державних інституцій, громадянського суспільства та міжнародних партнерів.
Посилання на відеозаписи панельних дискусій конференції можна знайти на панелі праворуч.
Чи готова Європа до цивільної оборони?
Однією з дискусій, співорганізованих Представництвом Фонду Конрада Аденауера в Україні, стала панель «Чи готова Європа до цивільної оборони? Нові загрози, нові технології та роль громадянського суспільства» (Is Europe ready for civilian defence? – emerging threats, new technologies and the role of civil society).
Учасники зосередилися на тому, як війна Росії проти України змінює розуміння безпеки в Європі, наскільки європейські країни та їхні суспільства готові до потенційних воєнних і гібридних загроз та які уроки вони можуть винести з українського досвіду.
У дискусії взяли участь:
- Сара Нанні (Sara Nanni), депутатка Бундестагу Німеччини, членкиня Комітету з питань оборони;
- Маркус Вельш (Marcus Welsch), OSINT-аналітик та аналітик даних, автор проєкту Ukraine Air War Monitor;
- Поліна Істоміна (Polina Istomina), запрошена експертка Центру безпеки імені Сагайдачного;
- Вайдас Салджюнас (Vaidas Saldžiūnas), експерт з питань оборони та журналіст із Литви.
Модерував дискусію д-р Ян-Філіпп Вьольберн (Dr. Jan-Philipp Wölbern), заступник керівника Представництва Фонду Конрада Аденауера в Україні.
Готовність до загроз: чому не можна покладатися лише на військову оборону
Одним із центральних питань стало те, наскільки європейські суспільства готові до потенційної війни з Росією, зокрема до гібридних сценаріїв, і чи достатньо уваги приділяється цивільній складовій оборони. Досвід окремих європейських країн, населення яких уже стикалося з тривалими перебоями в енергопостачанні, демонструє здатність суспільств адаптуватися до криз. Водночас спікери наголосили: готовність не може бути раз і назавжди досягнутим станом — її необхідно постійно розвивати.
Поліна Істоміна звернула увагу на те, що не існує універсального рішення або «срібної кулі», здатної захистити суспільство від усіх можливих загроз. Натомість необхідна системна робота з населенням: навчання, регулярні тренування, підвищення обізнаності та розвиток практичних навичок реагування. Важливо також усвідомлювати, що російська загроза не обмежується країнами, які безпосередньо межують із Росією.
За словами Істоміної, повномасштабна війна докорінно змінила традиційне розуміння поділу на фронт і тил. Український досвід свідчить, що під загрозою опиняється вся територія країни. У ширшому європейському контексті це означає, що безпекові виклики вже не можна розглядати як проблему лише окремих прикордонних держав.
Повітряна загроза: готуватися потрібно до того, як вона стане реальністю
Окрему увагу учасники приділили повітряній війні та її наслідкам для цивільного населення. Маркус Вельш, автор Ukraine Air War Monitor, наголосив, що підготуватися до повітряної війни надзвичайно складно, а після її початку можливості для ефективного захисту суттєво обмежуються. Тому ключовим завданням є завчасне попередження загрози та підготовка відповідних механізмів реагування. На його думку, у разі масштабного воєнного конфлікту німецькі міста також опинилися б у зоні значного ризику.
Цей аспект дискусії підкреслив важливість не лише військових спроможностей, а й цивільної готовності: систем раннього попередження, обізнаності населення та здатності інституцій діяти в умовах кризи.
Український досвід: потенціал для співпраці, який Європа ще не використовує повною мірою
Ще однією наскрізною темою стала необхідність активнішого обміну досвідом між Україною та європейськими країнами. Учасники зійшлися на думці, що наявної співпраці поки недостатньо — як на рівні військових фахівців, так і в питаннях технологічних інновацій та практичної експертизи.
Водночас було відзначено більш активну взаємодію з Україною з боку балтійських країн, які залучають українських фахівців і використовують можливості для практичного обміну досвідом та навчання, в тому числі шляхом візиту на лінію бойового зіткнення. Така співпраця може стати важливим прикладом для інших європейських держав.
Український досвід є цінним не лише з огляду на практичні рішення, напрацьовані під час війни, а й завдяки розумінню характеру сучасних загроз.
Гібридна війна вже триває: чи готова Європа до наступного етапу?
Спікери погодилися, що гібридна війна Росії проти європейських країн уже є реальністю. Водночас оцінки готовності Європи до можливого прямого воєнного зіткнення залишаються неоднозначними.
З одного боку, на рівні урядів, зокрема в Німеччині, опрацьовуються сценарії можливого розвитку подій. Однак значна частина таких сценаріїв передбачає гібридний характер загроз, за якого межа між миром і війною може бути нечіткою, а усвідомлення самого факту агресії та необхідності реагування — запізнілим.
З іншого боку, учасники звернули увагу на те, що потенційна агресія проти держав НАТО не залишилася б без відповіді, якщо не на рівні всього НАТО, то в рамках Коаліції Охочих – точно. І сценарії розвитку подій в такому випадку для Росії також є не надто оптимістичними, адже Європа володіє зброєю, яка здатна швидко досягати густонаселенних регіонів вглиб Росії.
Відкритий діалог як передумова стійкості
Дискусія продемонструвала, що готовність до сучасних безпекових викликів не обмежується військовими спроможностями. Вона також залежить від підготовленості населення, ефективності державних інституцій, активності громадянського суспільства та здатності країн навчатися одна в одної.
Такі обговорення важливі не лише для обміну вже напрацьованими рішеннями. Вони створюють простір для відкритої розмови про складні й подекуди незручні питання, допомагають виявляти прогалини в наявних підходах і визначати напрями подальшого вдосконалення. Саме через постійний діалог, практичну співпрацю та взаємне навчання Україна й європейські партнери можуть посилювати спільну стійкість перед новими загрозами.
Відеозапис панелі «Чи готова Європа до цивільної оборони?» доступний нижче.
Будь ласка, зареєструйтеся, щоб коментувати.