Виграти війну. Виграти мир. - Офіс Фонду в Україні
На четвертий рік існування форум виріс до національного рівня, дискусії якого побудовані на контекстах, які одночасно актуальні на місцевому, національному та міжнародному рівні. Наскрізним фокусом усіх без винятку дискусій цьогорічного форуму стала людиноцентричність, без якої неможливо «Виграти війну. Виграти мир» - саме так було сформульовано назву форуму.
Форум Re:Open Zakarpattia 2023 цьогоріч підтримали Fondation de France та Представництво Фонду Конрада Аденауера в Україні, а також фундація «Здорові рішення»/ Health solutions та українська бізнес-спільнота.
Розпочався форум промовою Павла Казаріна, журналіста і публіциста, а нині військовослужбовця ЗСУ, в якій він відзначив надзвичайне різноманіття людей, які взяли до рук зброю, щоб захищати Україну. Повномасштабна війна і загроза втрати державності стала для українців і українок тим найбільшим спільним знаменником який вирівнює усі відмінності: регіональні особливості, різну історичну пам'ять, електоральні уподобання, професійні бекграунди, тощо. Павло Казарін у своїй промові на тему «Рух назустріч: пояснити Заходу Схід» говорить про власний досвід заміни регіональної ідентичності на національну, про єдність, як однозначний здобуток повномасштабної війни і запоруку перемоги та про непередбачуваність української історії.
Далі учасники та учасниці Форуму стали свідками Розмови солдатів – кримчанина Павла Казаріна та доктора філософських наук, професора соціології Ужгородського університету Федора Шандора, закарпатця угорського походження. Теперішні військовослужбовці розповідали про власний здебільшого трансформативний досвід служби в лавах ЗСУ, ділились воєнними соціологічними спостереженнями, говорили про регіональну та національну ідентичності, подолання стереотипів, лінії поділу та лінії єднання українського суспільства.
Напередодні форуму Європейська комісія порекомендувала Європейській раді розпочати переговори про вступ з Україною та Молдовою. З цієї нагоди промову на тему "Послання з ЄС: Чому Україна є однією з нас, і що потрібно зробити, щоб вона вступила в Європейський Союз" виголосив незмінний друг України, депутат Європарламенту з Німеччини Міхаєль Ґалер.
Дискусія про готовність України та ЄС рухатись назустріч одне одному через переговори щодо членства, важливість дотримання Копенгагенських критеріїв під час війни та необхідність чітких безпекових гарантій для України, без яких неможлива успішна євроінтеграція, відбулася за участі депутата Європарламенту Міхаєля Галера (EPP), голови Комітету ВР з питань інтеграції України до ЄС Іванни Климпуш-Цинцадзе та Павла Клімкіна, міністра закордонних справ України у 2014-2019 роках. Розмову на тему "Початок переговорів про вступ до ЄС: що це означає і що далі?" у форматі HardTalk провадив Євген Глібовицький, засновник pro.mova, учасник Несторівської групи.
Наступним промовцем став Едуард Хеґер, прем'єр-міністр Словацької Республіки 2021-2023. Україна має у цій війні не лише беззаперечну моральну перемогу, але є, відстоюючи європейські цінності, рольовою моделлю для майбутніх поколінь європейців. Тож послання з Центральної Європи звучить сьогодні так: «Ми не просто сусіди; ваша перемога – це наша перемога».
Протягом форуму були проведені 9 тематичних дискусійних панелей, що охоплювали широкий спектр тем, починаючи від демографічних проблем і закінчуючи внеском України до світового культурного дискурсу.
Отже, на панелі №1. «Демографія воєнної та повоєнної України» Сергій Шаповалов, політичний аналітик Фонду «Демократична ініціатива» імені Ілька Кучеріва, Тетяна Гавриш, співзасновниця фундації «Здорові рішення», Євген Глібовицький, засновник pro.mova, учасник Несторівської групи та модераторка Росана Тужанська, директорка платформи «Тепле Місто», говорили про невтішні демографічні тенденції в Україні, спричинені не лише безпековими викликами, про неуникне старіння населення і просідання ринків праці та споживання, що вимагає від України проактивної позиції в розробці міграційної політики.
Тетяна Гавриш поділилась спостереженням, як українські громади через досвід війни та міграції прийшли до розуміння того, що людський капітал є ключовим для їхнього майбутнього. Міграційний досвід українців, що повернуться з-за кордону, може стати драйвером змін у громадах, але також громадам слід змінюватись у напрямку більшої інклюзії під потреби громадян, які повернуться з лав ЗСУ. Загалом, необхідний перехід на людиноцентричні політики як на місцевому, так і на державному рівні. Безпека і соціально-економічний розвиток є вирішальними факторами повернення українців з-за кордону, проте навіть повернення усіх не вирішить демографічних проблем країни. Ключовим фактором збереження української ідентичності Євген Глібовицький вбачає у здатності України стати відкритою і привабливою для світу, у її спроможності переорієнтувати суспільство та інституції до прийняття мігрантів з різним досвідом і культурним підґрунтям.
Українська армія, що налічує близько 1 млн осіб у своїх лавах, з яких третина є кадровими військовими, а дві третини – мобілізовані, позбавляється елементів «радянщини» і стає все більш людиноцентричною, викликає захват міжнародних партнерів своєю дієвістю і є прикладом для вдосконалення їхніх збройних сил. Медична система, що встояла у найтяжчі часи, потребує подальшого реформування, врахування кадрового потенціалу військовослужбовців і більшої відповідальності за некомпетентність. Про це, а також про цивільно-військову співпрацю, роботу з інформацією, бюрократичні проблеми та інші виклики дискутували на 2-й панелі форуму «Людина в армії: які зміни потрібні Україні для стійкості та згуртованості» військові ЗСУ Вікторія Ковач, Олександр Данилюк, Федір Шандор, лікарка та співзасновниця фундації «Здорові рішення» Вікторія Тимошевська та Ярослав Надь, міністр оборони Словацької Республіки 2020-2023 рр. Модерував дискусію Зураб Аласанія, перший голова правління Суспільного мовлення, а зараз лейтенант ЗСУ.
Під час панелі №3 «Переосмислення Закарпаття: від дотаційної провінції до точки розвитку та відновлення» дискутанти/ки, серед яких Голова Закарпатської ОВА Віктор Микита, Іванна Климпуш-Цинцадзе, очільниця Комітету ВР з питань інтеграції України до ЄС, Павло Шеремета, міністр економіки України (2014), Едуард Хеґер, прем’єр-міністр Словацької Республіки 2021-2023 та заступниця виконавчого директора Міжнародного фонду «Відродження» Інна Підлуська, майже одразу від обговорення локального контексту перейшли на національний та транскордонний рівень. Саме так, рухаючись до вступу до ЄС, впроваджуючи необхідні для цього реформи, насамперед, в сфері верховенства права, зважаючи на наявні і майбутні конкретні переваги, можна створити умови для, насамперед, приватних інвестицій, які в свою чергу забезпечать стійкий розвиток та модернізацію регіону і країни.
Другий день форуму розпочався з промови "Єдність як запорука Перемоги" Сергія Притули, волонтера, засновника Благодійного Фонду Сергія Притули, в якій він закликав громадян об’єднуватись навколо допомоги ЗСУ і волонтерського руху, а політиків – утримуватись від безвідповідальних заяв, які поляризують суспільство.
Тема проактивності тилу під час війни отримала своє продовження під час панелі №4 «Опираючись на власні сили: що може і повинен зробити тил зараз і до перемоги», яка зібрала представників різних сфер – політики, бізнесу, культури, громадянського. Спікери/ки озвучили чимало проблем, з якими стикаються волонтери і бізнес у взаємодії з державою, проаналізували зміни у ставленні громадян до волонтерських проєктів та схильність їх до популізму, застерігали від конкуренції та браку солідарності у сфері волонтерства. Крім того, було відзначений шалений попит на український культурний продукт, оскільки широкомасштабна війна з росією підштовхнула багатьох до переосмислення власної ідентичності.
Післявоєнна відбудова нерозривно пов’язана з розвитком людського капіталу, тож не дивно, що питання майбутнього української освіти зринало під час попередніх дискусій. Панель №5. «Освіта як стрижень відбудови України: тактика і стратегія» продемонструвала, що незважаючи на безпрецедентні виклики, загрозливі освітні втрати, спричинені пандемією і війною, українська сфера освіти продовжує реформуватися, і в ній освіті не бракує ентузіастів, які роблять зміни вже зараз, вирішуючи проблеми на місці їх виникнення. Йдеться про ініціативи як державного рівня (Фонд Президента України з підтримки освіти, науки та спорту), так і регіональні і локальні ініціативи неформальної та приватної освіти (УАЛ, Main Point Academy та ін.). Такий субсидіарний підхід належить до кращих практик ЄС і різко контрастує із згубним впливом на освіту автократії, баченням якого поділився колишній міністр освіти сусідньої Угорщини Балінт Мадяр.
Наступна панель відбулася за участі представників місцевих МСП і була присвячена питанням соціальної відповідальності бізнесу. За час війни поняття відповідальності бізнесу пройшло кілька стадій трансформації, і зараз ми на етапі, коли суспільство хоче знати, як той чи інший бізнес докладається до перемоги. Закарпатські підприємці поділися власними прикладами кооперації і благодійництва під час дискусійної панелі №6. "Що таке відповідальний бізнес під час війни: кейси з Закарпаття", закликаючи також суспільство до більш свідомого ставлення до власних громадянських обов’язків та взаємної поваги.
В свою чергу панелісти/ки дискусії №7 «Зробити Закарпаття зеленим та сталим: економічне зростання та екологічна парадигма» переконані, що закарпатцям дуже складно дійти компромісу у питаннях сталого розвитку регіону. Прагнення громад розвивати масштабні бізнес-проєкти на кшталт будівництва масових курортів у високогірних регіонах і отримувати економічні вигоди вже сьогодні суперечить природоохоронним завданням еко-активістів. Завдання децентралізованого енергопостачання, що особливо гостро стоїть перед місцевою владою в часи війни, і яке можна було б реалізувати через будівництво вітрових парків та малих ГЕС, є особливо актуальним в часи війни. Проте такі проекти часто йдуть врозріз з євроінтеграційними прагненнями України, і у всякому разі потребують ретельної оцінки впливу на довкілля, вдосконалення законодавчих норм, просвітницьких кампаній та широкого суспільного обговорення.
Ще більш гострою виявилась дискусія про права національних меншин в Україні, навколо питань збереження їхньої ідентичності та інтеграції в українське суспільство, а також реалістичності виконання Україною вимог Єврокомісії щодо гармонізації законодавства в цій царині для старту переговорів про вступ до ЄС під час панелі №8. «Єдність у різноманітті: як забезпечити права етнічних меншин без шкоди для нацбезпеки», в якій взяли участь депутат Закарпатської облради та заступник голови Закарпатського угорського культурного товариства (KMKSZ) Йосип Борто, екс-посол Угорщини в Україні Іштван Ійдярто, уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь та заступник голови Державної служби України з етнополітики та свободи совісті Ігор Лоссовський. Модерувала дискусію Юлія Тищенко, співзасновниця Національної платформи стійкості та згуртованості.
А на останній дискусії панель №9. "Культура, деколонізація, сторітелінг: Україна і світовий порядок денний" креативна директорка Українського Інституту Тетяна Філевська, шеф-кухар та ресторатор Євген Клопотенко, засновниця Української асоціації “Єдність” Вікторія Петровська з Будапешта та співзасновник Холдингу емоцій «!FEST» львів’янин Юрій Назарук говорили про те, як сьогодні слід будувати діалог України зі світом не лише через тему війни, а просувати український контекст через інституції культурної дипломатії, українські бізнеси та спільноти українців за кордоном. Обізнаність українців щодо власної історії та культури, побудова горизонтальних контактів допомагають долати негативні упередження, позбавлятись від колоніального спідку та протидіяти російській пропаганді, що, в свою чергу, сприятиме кращому розумінню світу, за що українці воюють сьогодні і якого майбутнього прагнуть.
Наступний 5-й форум Re:Open Zakarpattia заплановано на 8-9 листопада 2024 року, він матиме фокус Rule of Law – верховенство права.
