Моніторинг повітряної війни проти України, випуск XVII

Резюме

• У травні російська армія задіяла для здійснення атак на Україну загалом 7 717 дронів великої дальності, крилатих і балістичних ракет. На початку місяця в нашій базі даних була перевищена позначка в 100 тисяч зареєстрованих повітряних атак проти цивільних і стратегічних цілей, здійснених із 2022 року.
• Інтенсивність атак не свідчить про те, що Росія досягає своїх стратегічних цілей. Навпаки, вона говорить про довгострокову стратегію виснаження цивільного населення.
• Показники перехоплення силами ППО України зростали швидше, ніж Росія встигала розширювати застосування своїх дронів великої дальності. Кількість неперехоплених засобів повітряного нападу зменшується; точність ураження російських дронів знижується.
• У травні Росія запустила 7 503 дрони великої дальності, що є найвищим показником за місяць із початку війни (+14 % порівняно з попереднім місяцем). Зберігається схема здійснення близько чотирьох хвиль великих атак на місяць, кожна з яких налічує понад 500 дронів.
• У травні українська система протидії дронам досягла рівня перехоплення 91,5 % (попередній місяць 89,0 %), тобто найкращого показника з лютого 2025 року. Причинами цього є поліпшення координації і вдосконалення дронів-перехоплювачів.
• У травні Росія застосувала 120 крилатих і 92 балістичні ракети. Було перехоплено 78 % крилатих ракет  (попередній місяць 89 %) і 26 % балістичних ракет (попередній місяць 17 %). Під час масштабних атак показники перехоплення також залишалися високими. Це свідчить про те, що стратегія Росії, спрямована на придушення противника, і досі не приносить серйозного оперативного успіху.
• Всупереч заявам німецьких урядових кіл, Росія ще довго залишатиметься у змозі здійснювати тиск за допомогою балістичних ракет. Кожного місяця РФ має у своєму розпорядженні близько 60–70 балістичних і 100 крилатих ракет.
• Тиск на такі області, як Харківська і Дніпропетровська, залишався у травні дуже високим. Росія робить все більшу ставку на здійснення постійного тиску за допомогою дронових атак упродовж всієї доби.
• Одеса у зв’язку з наявністю морської інфраструктури дедалі частіше стає мішенню російських атак, які перехоплюються все краще, завдяки чому обмежується повітряний рух уздовж румунського й молдовського кордонів.
• Незважаючи на нібито запроваджені Китаєм обмеження на експорт, Росія і надалі отримує сучасні антени з контрольованою спрямованістю прийому  (антени CRPA) для своїх дронів дальнього радіусу дії. Сьогодні близько 90 % технологій, що підпадають під санкції, надходять до РФ саме з Китаю.

СИТУАЦІЯ В ТРАВНІ

------ 100 тисяч повітряних атак ------

На початку місяця в базі даних «Моніторингингу повітряної війни проти України» була перевищена позначка в 100 тисяч зареєстрованих повітряних атак проти цивільних і стратегічних цілей, здійснених із 2022 року – початку систематичних атак на цивільну інфраструктуру.

«Моніторинг», що виходить з осені 2024 року кожного місяця, намагається не тільки фіксувати руйнування і приклади ведення цієї війни, а й перш за все створити надійну емпіричну основу для оцінювання подій. Обширна база даних дозволяє системно аналізувати схеми атак, циклічні й нециклічні зміни їхнього здійснення, а також довгострокові тенденції.

--------------------------------------------------------------------------------

Нове посилення російських атак. Україна поліпшує показники перехоплення

У травні Росія застосувала проти України 7 717 дронів великої дальності, крилатих і балістичних ракет. Чимала кількість атак не свідчить про те, що Росія досягає своїх стратегічних цілей на кшталт колапсу енергопостачання України або стійкого послаблення міжнародної підтримки. Оскільки Україна завчасно децентралізувала та диверсифікувала свої виробничі потужності й командні структури, Росія й тут досягає лише обмежених результатів. Здійснення постійних атак свідчать скоріше про довгострокову стратегію залякування і виснаження цивільного населення.

Про це говорять і повторно зафіксовані атаки на житлові будинки, лікарні, церкви, школи й музеї. Неодноразово здійснювалися і так звані «подвійні удари», коли через короткий час після першої атаки слідує друга, аби вразити рятувальників і людей, які вижили. Такими були, зокрема, атаки в перші дні червня. У травні в Україні було зареєстровано щонайменше 274 загиблих та 1 763 поранених, що є найбільшою кількістю жертв серед цивільного населення за місяць упродовж чотирьох минулих років (УВКПЛ, 12.06.2026)

Потужні атаки, покращення протиповітряної оборони

Зараз спостерігаються дві протилежні тенденції. З одного боку, Росія постійно збільшує використання дронів, а з іншого українська протиповітряна оборона дедалі краще протистоїть цим атакам і перехоплює ворожі засоби, насамперед завдяки новим системам протидії дронам, які активно застосовуються з осені 2025 року (↗ Моніторинг, випуск XI).

Упродовж останніх місяців рівень перехоплення зростав швидше, ніж кількість російських дронів. Таким чином, кількість неперехоплених засобів повітряного нападу зменшується, а російські атаки досягають менше цілей, зокрема через зниження точності ураження.

Загалом у травні російська армія завдала по Україні 7 503 удари за допомогою дронів великої дальності, це найвищий місячний показник з початку повітряної війни у 2022 році. Він відповідає в середньому 242 атакам на ніч і зростанню на 14 % порівняно з попереднім місяцем. Зберігається звична схема чотирьох великих хвиль атак на місяць, кожна з яких налічує понад 500 дронів ( ↗ Моніторинг, випуск XVI ).

Новим у травні стало те, що протягом двох днів поспіль відбувалися масовані атаки, кожна з яких тривала всю ніч і наступний день. Хвиля атак 13 травня 2026 року, у якій було задіяно 892 дрони, стала другою за масштабами з 2022 року (максимальне значення: 948 дронів 24.04.2026 року впродовж 24 годин).

Perspectus Analytics, KPSZSU

У травні Україна змогла перехопити 91,5 % усіх російських дронів дальнього радіусу дії

Оскільки зростання кількості російських атак з використанням дронів не є лінійним, подальший розвиток подій можна оцінювати лише в короткостроковій перспективі. Темпи зростання за тримісячним середнім показником зараз становлять 13 %. Однак за  останні пів року спостерігалися і спади в загальній кількості щомісячних атак дронів (↗ Моніторинг, випуск XIII). Вирішальним для майбутнього залишається питання, чи зможуть українські атаки на виробничі об’єкти та постачальників у Росії серйозно й надовго послабити тамтешнє виробництво дронів.

До цього у травні додалися 120 атак крилатими й 92 атаки балістичними ракетами. Застосування цієї зброї, яка має вдесятеро більшу руйнівну силу, ніж дрони, серйозно коливається від місяця до місяця. Однак середньомісячний показник за січень–травень 2026 року (184 крилатих і балістичних ракет на місяць) порівняно з аналогічним періодом минулого року (109) значно зріс. Здається, що Росія замість того, щоб накопичувати запаси нових крилатих і балістичних ракет, як це спостерігалося в минулі роки (↗ Моніторинг, випуск XVI), наразі вирішила негайно використати їх, аби посилити повітряну війну.

До ракет, що застосовувалися раніше, у травні додався удар балістичною ракетою середньої дальності (IRBM) «Орєшнік». Ця модернізована версія ракети типу РС-26 («Рубіж») вже застосовувалася проти України у листопаді 2024 (↗ Моніторинг, випуск II) та січні 2026 рр. (↗ Моніторинг, випуск XIII). Аналіз атаки показує дещо змінене наведення багатозарядних боєголовок. Можливо, російські збройні сили використали атаку «Орєшніком» для випробування і вдосконалення своїх ядерних носіїв ( ↗ ISW , 24.5.2026 ). Атака в ніч на 24 травня була спрямована на Білу Церкву на південь від Києва, але в ній використовувалися снаряди без вибухового заряду, що спричинило незначні пошкодження (↗ Kyiv Independent, 27.5.2026 ). Чи відповідають дійсності твердження, що була запущена ще одна ракета «Орєшнік», яка нібито впала на окуповану Росією територію, і досі залишається нез’ясованим (↗ ISW, 25.05.2026).

Зниження точності російських ударів

Найважливішою тенденцією на сьогоднішній день є значне зростання рівня перехоплення в українській системі протидії дронам, що у травні становив 91,5 % (попередній місяць 89 %). Це найкращий показник з лютого 2025 року, що, ймовірно, пов’язано насамперед із кращою координацією і кращим аналізом даних протиповітряної оборони, а також із посиленим використанням нещодавно розроблених дронів-перехоплювачів (↗ Моніторинг, випуск XI). Незважаючи на зростання кількості російських дронів, завдяки підвищенню рівня перехоплення наразі уражається все менше цілей. Кількість неперехоплених дронів у травні знизилася і становила 634 одиниці (попередній місяць 722). Така тенденція спостерігається з минулої осені. У жовтні 2025 року – та осінь була особливо критичним періодом для української ППО – кількість неперехоплених дронів становила 1 077 одиниць. З того часу Росія продовжувала посилювати свої дронові атаки, але ефективність української протидронової оборони зростала ще швидше.

Зростання значення українських дронів-перехоплювачів проявляється, зокрема, у закупівлі 8 тисяч дронів Octopus-100, які ефективно діють навіть в умовах радіоелектронної боротьби й мають на меті подальше підвищення рівня знешкодження ворожих БпЛА (↗ UNN, 2.6.2026). Згідно з оцінками, успіх таких систем може спонукати Росію до активнішого використання дронів «Шахед» проти цілей на фронті. Один із наближених до Кремля військових блогерів пояснює це зниженням успішності російських ударів на великі відстані, а також їхньою недостатньою стратегічною спрямованістю (↗ ISW, 5.5.2026). 

До цього додається зниження точності влучання російських дронів. У травні було уражено 458 об’єктів (попередній місяць 595; жовтень 2025 р. 979). Частка російських дронів, які не були перехоплені й однаково не влучили в ціль, продовжує зростати. У травні цей показник становив 25 % (попередній місяць 17 %); восени 2025 року цей показник становив лише два відсотки. Що більше дронів використовує Росія, то меншою, здається, є їхня точність. 

Perspectus Analytics, KPSZSU

Чим більше дронів використовує Росія, тим менша їхня точність

Тому вирішальним залишається постійне підвищення рівня перехоплення. Поліпшення на один відсоток при поточному рівні атак означало б, що протягом місяця буде перехоплено 75 додаткових дронів і відповідно не буде здійснено  великої кількості ударів по цивільних об’єктах. 

Підтримка Повітряних Сил з боку приватних компаній

Україна все частіше залучає приватні підприємства до протиповітряної оборони і пропонує їм створювати власні підрозділи ППО. За словами міністра оборони Михайла Федорова, 27 підприємств беруть участь у пілотній програмі із протидії дронам. У регіонах навколо Харкова й Одеси в тісній співпраці з регулярними ПС ЗСУ вже діють організовані в рамках приватних компаній групи протиповітряної оборони, що полюють на дрони. За словами Федорова, дедалі більше підприємств пропонують армії свою підтримку (↗ «Суспільне», 21.05.2026).

Регіональні й місцеві органи влади також покликані надавати фінансову підтримку підрозділам ППО у своїх регіонах, наприклад, шляхом надання дронів-перехоплювачів, систем радіоелектронної боротьби, радіолокаційних станцій та автоматизованих зенітних башт. Заявленою метою Міністерства оборони є досягнення 95-відсоткового рівня перехоплення. До осені мають бути готові нові недорогі системи захисту проти дронів «Шахед» і достатня кількість боєприпасів.

Протиракетна оборона під час масштабних атак

У травні рівень збиття крилатих ракет також залишався високим і становив 78 % (у попередньому місяці 89 %), а щодо балістичних ракет він зріс до 26 % (у попередньому місяці 17 %). Під час масштабного нападу 2 червня, під час якого було запущено 73 ракети, рівень перехоплення балістичних ракет «Іскандер-М» становив 33 %, а найпоширенішого типу крилатих ракет «Х-101» – 96 %. Ефективність протидії дронам сягнула тієї ночі 92 %. Таким чином, російська стратегія масового застосування великої кількості наступальної зброї наразі не приносить більших успіхів, ніж дрібні атаки на регіональному рівні.

Тиск на регіони України залишається високим. У списку областей, що найбільше постраждали, лідирують Харківська та Дніпропетровська. Чернігівська й Одеська області у повідомленнях про нанесену шкоду згадувалися в травні значно менше, що у випадку з одеським регіоном пов’язано, ймовірно, із покращенням протиповітряної оборони. Київська область перебуває в центрі уваги насамперед під час великих атак, однак за рівнем навантаження, що вимірюється за кількістю ночей із зареєстрованими ушкодженнями, вона посідає скоріше середні позиції серед постраждалих територій.

Після короткого затишшя у квітні цього місяця Харківська область знову зазнала інтенсивних атак. При цьому, очевидно, метою було перш за все залякування цивільного населення. Раніше атаки були спрямовані переважно проти однієї-двох військових або логістичних цілей, тепер же вони вражають передусім цивільну інфраструктуру на кшталт залізниці, зазначає голова Обласної військової адміністрації Олег Синєгубов. Крім того, російська армія намагається цілодобово підтримувати повітряну тривогу, запускаючи вдень і вночі лише по одному-два дрони одночасно, але протягом 24 годин без великих перерв (↗ «Суспільне», 5.6.2026).

Perspectus Analytics, diverse data sets

Значно менше днів із повідомленнями про ушкодження в Чернігівській та Одеській областях у травні

Активне використання крилатих і балістичних ракет залишається проблемою, яку не можна недооцінювати з огляду на майбутні осінь і зиму. Їхні боєголовки (400–500 кг) завдають набагато більших руйнувань, ніж дрони. Кількість неперехоплених вибухових зарядів (payload) у травні зросла з 44 до 60 тонн лише через посилене використання цієї важкої зброї.

Аналіз потенційної загрози з боку Росії

Існує небезпека, що поточні оцінки арсеналу далекобійної російської високоточної зброї можуть призвести до помилкових висновків. Представники німецького уряду натякнули, що Росія не має достатньої кількості балістичних ракет, аби «тривалий час  продовжувати атаки на українські цілі» з нинішньою інтенсивністю (↗ FAZ, 5.6.2026).

Однак аналіз даних, проведений групою «Моніторингу», поки що не дає емпіричних доказів того, що потенціал застосування балістичних ракет Росією може зазнати значного зниження. Про такий висновок свідчать і розрахунки з України: статистично поки що не можна підтвердити, що ракет «Іскандер» справді застосовується менше (↗ Militarnyi, 14.5.2026).

Навпаки, багато що говорить про те, що Росія і цього року, особливо восени та взимку, посилено атакуватиме об’єкти енергопостачання та інші інфраструктурні цілі. У травні експерти з енергетики висловили чітке попередження, що Росія продовжуватиме атаки на енергетичну інфраструктуру, а реалізація важливих заходів щодо забезпечення тепло- та електропостачання в Україні ще не завершена. Зокрема, столиця та три її основних теплоелектростанції взимку опиняться під значним тиском. Децентралізовані установки комбінованого виробництва тепла та електроенергії, які могли б слугувати як резервні потужності під час атак, нині існують лише в планах (↗ Kyiv Independent, 8.5.2026).  Без покращення співпраці між міською владою Києва й урядом України, за оцінками, взимку 2026-2027 рр. Києву знову загрожуватимуть масштабні відключення електроенергії і опалення.

2026 року безпекова ситуація ускладнюється через серйозний дефіцит засобів протиповітряної оборони. Під час війни між США й Іраном значна частина наявних у світі ракет-перехоплювачів була витрачена на боротьбу з балістичними ракетами (↗ Moніторинг, випуск XVI). Зменшення в Україні запасів ракет-перехоплювачів Patriot-PAC-3 Росія використає для посилення атак із використанням високоточної зброї, яку важко перехопити.

Оцінки російських запасів (stockpiles) різняться (↗ Моніторинг, випуск VIII). Навіть спецслужби регулярно коригують свої цифри. За останніми даними, загальна кількість російських балістичних і крилатих ракет з дальністю польоту понад 350 км становить близько 2 300 одиниць – без урахування інших керованих ракет або переобладнаних зенітних ракет з меншою дальністю польоту (↗ NV.ua, 6.5.2026).

Експерти, наприклад, Флоріан Гофман з Норвезького інституту оборонних досліджень, припускають, що більшість своїх нововироблених ракет Росія використовує безпосередньо для атак (↗ Missile Matters, 31.05.2026). Судячи з фактичного споживання, у 2025 році Росія підтримувала високий рівень виробництва зброї. Було вироблено близько 2 тисяч одиниць зброї для повітряних ударів, з них приблизно 700 балістичних ракет (включно з ракетами меншої дальності на кшталт С-300), а також близько 1 300 крилатих ракет.

На відміну від більшості загальнодоступних баз даних, база даних «Моніторингу повітряної війни» компенсує прогалини та помилкові повідомлення за допомогою масштабованих моделей і оцінює кожний окремий запис. На відміну від інших проєктів OSINT, у такий спосіб до статистики включаються ракетні удари, які часто не враховуються через те, що нечітко зазначаються засоби повітряного нападу.

За останні місяці кількість ударів балістичними ракетами значно зросла. Середньомісячний показник зріс з без малого 60 ракет у 2025 році до 75 (січень–травень 2026 року). Навіть без урахування ракет меншої дальності на кшталт С-300, щомісяця Росія має у своєму розпорядженні 60–70 нових балістичних ракет «Іскандер-М» і «Кинджал», а також 100 крилатих ракет з дальністю польоту понад 350 км.

КОНТЕКСТ

I. Чорне море як полігон російської експансії

З огляду на стратегічне значення своєї морської інфраструктури Одеса дедалі частіше стає мішенню російських атак (↗ Моніторинг, випуск XII). Чорноморські порти мають ключове значення для зовнішньої торгівлі України – для експорту не лише сільськогосподарської продукції, а й металопрокату, виробів машинобудування, хімікатів і промислових товарів. Оскільки електропостачання в Одеській області залежить від кількох центральних ліній електропередач, атаки на ці вузли можуть серйозно порушити портову логістику і значно зашкодити всьому експортному ланцюгу України.

Чорноморський форум з питань безпеки в Одесі (29–31 травня 2026 року) був присвячений ключовим питанням безпеки Чорноморського регіону, зокрема морській безпеці. В Одесі видно, наскільки стійкою залишається Україна. Незважаючи на масовані повітряні удари, за період із 2022 року Україні вдалося експортувати понад 100 мільйонів тонн зерна. Це пов’язано не лише з успіхами протиповітряної оборони, а і з тим, що у 2022 році вдалося суттєво послабити Чорноморський флот Росії. Експерт із питань Чорного моря Вільфрід Їльге наголошує, що відновлення безперешкодного судноплавства в Чорному морі залишається надзвичайно складним завданням для України та її європейських партнерів, доки Крим перебуває під контролем Росії (↗ Jilge: Russia’s expansion southward, 19.3.2026).

Під час панельної дискусії, організованої в Одесі Фондом Конрада Аденауера, було розглянуто роль Чорного моря як стратегічної «дослідної лабораторії» для майбутніх конфліктів – як для Росії, так і для країн НАТО, що не є прибережними державами як такими. Марек Кохв (Міжнародний центр оборони та безпеки, м. Таллінн) та Вільфрід Їльге (Німецьке товариство зовнішньої політики, м. Берлін) наголосили на актуальності українського досвіду й російських стратегій адаптації для можливих конфліктів у Балтійському регіоні. Калінінград відіграватиме ключову роль у разі можливої російської агресії в Балтійському регіоні. Ніко Ланге (Інститут аналізу ризиків та міжнародної безпеки) висловив критику на адресу західних держав, які переважно реагували на дії Росії замість того, щоб самостійно чинити стратегічний тиск на РФ – наприклад, тримаючи в полі зору її морську інфраструктуру та портові міста.   

Колишній спеціальний посланник США з питань України Кіт Келлог, який виступив на форумі в Одесі в режимі відеопідключення, закликав Україну продовжувати боротьбу й не погоджуватися на невигідну мирну угоду. Вільфрід Їльге попередив, що Росія, розбудовуючи військово-морський потенціал в Азовському морі за межами Криму, створює додаткову загрозу, спрямовану як проти України, так і проти НАТО (↗ DLF, 1.6.2026).

Атаки на прикордонне місто Румунії

Під час Чорноморського форуму з питань безпеки, що проходив в Одесі, а саме 29 травня в румунському місті Галац поблизу українського кордону російський дрон «Герань-2» влучив у житловий будинок. Вперше у країні-члені НАТО російська зброя завдала шкоди двом цивільним особам. Це підкреслює зростаюче значення інтегрованої протиповітряної оборони в міжнародних морських і прикордонних регіонах.

З початку повномасштабного російського вторгнення в прикордонному регіоні Румунії і України було зареєстровано щонайменше 50 російських дронових атак, при цьому приблизно в 30 випадках уламки дронів впали на територію Румунії. Оскільки румунська протиповітряна оборона скута суворими обмеженнями, аби не порушити суверенітет сусідніх територій, альянс НАТО в майбутньому може бути змушений посилити співпрацю з Україною і Молдовою для відбиття атак російських дронів (↗ ISW, 29.5.2026).

Захист від дронів у відкритому морі

За словами українських співрозмовників, останнім часом захист від російських атак над Чорним морем став значно ефективнішим. Цьому сприяють, зокрема, вдосконалені концепції застосування відповідних засобів, постійні випробування нових систем перехоплення дронів, а також зміни у складі оперативного керівництва. З одного боку, це дозволяє краще захищати інфраструктуру портів. З іншого боку, завдяки цьому можна ефективніше захищати маршрути підльоту вздовж повітряного простору Молдови й Румунії, які Росія у 2025 році все частіше використовувала для атак на цілі в Західній Україні. Атаки по цих маршрутах тепер часто перехоплюються ще над Чорним морем.

Однак нещодавно розроблені дрони-перехоплювачі (interceptors) висувають високі вимоги до навігації. Залежно від висоти польоту, а також погодних умов і видимості – особливо в тумані – орієнтація над відкритим морем значно ускладнюється через відсутність характерних рельєфних орієнтирів. Це стосується, зокрема, операцій перехоплення далеко від узбережжя й особливо інтенсивних атак (хвилі атак із залученням до 50 дронів протягом 30 секунд не є рідкістю). Навігаційні засоби на кшталт радіолокаційних систем великого радіусу дії могли б стати в нагоді в таких ситуаціях. Постійна інтеграція нових систем перехоплення в існуючу систему протиповітряної оборони є додатковим викликом.

Ще одним інноваційним кроком є переміщення пілотів або систем керування дронами вглиб країни. В Україні це відбувається не лише в повітряній, а й у наземній робототехніці (↗ FAZ, 20.5.2026). Завдяки високопродуктивним каналам передавання даних пілоти дронів можуть все частіше централізовано керувати дронами далеко за межами узбережжя або фронту, не стаючи при цьому мішенню для ворожих дронів. Умовою для цього є подальше розширення комунікаційної та логістичної інфраструктури.

II. Війна як конкуренція технологій

Війна в Україні залишається насамперед змаганням за швидкість впровадження інновацій, здатність до адаптації та за економічно вигідні промислові потужності. Військовий успіх дедалі більше залежить від того, з якою швидкістю можна розробляти нові технологічні рішення, інтегрувати їх у наявні структури та застосовувати в бойових умовах. У той час, як у 2026 році Україні вдається перетворювати свою технологічну перевагу в інноваційних системах безпілотників на оперативні успіхи та звільнення територій (↗ Моніторинг, випуск XIV), Росія намагається приховати реальну ситуацію на фронті, перебільшуючи власні територіальні здобутки (↗ ISW, 1.6.2026). Зокрема, українські атаки середньої дальності суттєво порушують російську військову логістику. Протягом останніх тижнів це проявилося насамперед у постачанні на фронт маршрутами, що ідуть через з Крим і, судячи з усього, матиме подальші негативні наслідки для російських наступальних операцій (↗ ISW, 9.6.2 0 26). Одним із основних напрямків наступного випуску «Моніторингу» буде аналіз цього питання.

У той же час технічні досягнення Росії залишаються викликом у сфері безпеки далеко за межами театру військових дій (↗ Моніторинг, випуск XVI). Це видно як з постійного вдосконалення дронів «Герань», так і з модернізації крилатої ракети Х-101, яка може досягати значних частин Західної Європи й боєголовки якої зараз містять касетні боєприпаси із запалювальними цирконієвими елементами (↗ ISW, 11.5.2026). Росія модифікувала свої балістичні ракети типу «Іскандер-М», щоб ефективніше обходити протиракетну оборону, і все частіше доповнює виробництво елементами північнокорейської KN-23, що збільшує виробничі потужності (↗ Militarnyi, 13.6.2026) . Ракети «Іскандер-М» тепер оснащені оптимізованими приманками та дипольними відбивачами, які ще краще імітують сигнатуру ракети і завдяки цьому можуть ввести в оману протиповітряну оборону. Крім того, потужніші процесори забезпечують точнішу обробку зображень і краще розпізнавання цілей (↗ «Суспільне», 13.06.2026).

Модифіковані російські дрони використовують антени CRPA, вбудовані модеми 4G та іноземні SIM-картки, що дозволяє їм коригувати маршрут польоту в режимі реального часу через мережі мобільного зв’язку. Росія все частіше використовує платформу «Шахед-136» не тільки як ударний дрон, а і як засіб для ведення розвідки, передавання відеоінформації, а також для збору даних про українські системи радіоелектронної боротьби. Крім того, зараз використовується реактивний дрон «Герань-5», вища швидкість якого створює додаткові виклики для української протиповітряної оборони (↗ DNDIVSOVT, 13.6.2026).

Спільне розслідування силами The Insider і платформи OSINT Nordsint показує, що попри експортні обмеження Китаю Росія отримує доступ до сучасних антен CRPA, які пригнічують засоби електронної боротьби, покращуючи таким чином навігаційні можливості дронів великої дальності. У звіті наголошується, що Росія, як і раніше, використовує міжнародні ланцюги поставок через прогалини в санкціях для військових інновацій, а китайські компанії постачають важливі електронні компоненти для російської повітряної війни проти України (↗ The Insider/Nordsint, 8.5.2026). За даними Bloomberg, близько  90 % технологій, що перебувають під санкціями, Росія отримує з Китаю (у попередньому році 80 %), а це свідчить про подальше зростання залежності Москви від Пекіна (↗ Bloomberg, 30.04.2026).

Постійний розвиток російських озброєнь свідчить про те, що цю війну варто розглядати не лише як виснажливу боротьбу, а і як технологічну гонку. Для Європи це означає необхідність значно прискорити процеси інновацій, закупівель та адаптації. Здатність швидко перетворювати нові технології на готові до використання військові можливості, ймовірно, стане одним із вирішальних факторів європейської здатності до стримування та оборони в майбутньому. Так само все більшого значення набуватиме розумне врахування співвідношення витрат і вигод, що підвищить стратегічну цінність України як партнера зі швидким виробництвом озброєнь і високою адаптивністю.

Перші політичні та промислові ініціативи вже підтверджують це. Після зустрічі у форматі Євротрійки президент Зеленський оголосив, що Франція, Німеччина й Велика Британія нададуть Україні підтримку у розбудові потенціалу для протидії балістичним ракетам. Проєкт FREYJA української компанії Fire Point реалізується за загальноєвропейськими підходами (↗ UNN, 9.6.20 2 6). За даними компанії, на початку червня вперше було випробувано ракету-перехоплювач FP-7.x; як пише Financial Times, її придатність до бойового застосування очікується не раніше 2027 року. Розробка передбачає інтеграцію інфрачервоної головки самонаведення для кінцевого наведення від компанії Diehl Defence. Радари для виявлення цілей, а також система управління та контролю також мають бути надані європейськими партнерами. З технічної точки зору ракета FP-7.x, як і система Patriot, розрахована на висоту застосування близько 25 км при великих швидкостях. Утім, на відміну від американської системи, FP-7.x використовує комбінацію радіолокаційного наведення та інфрачервоного кінцевого наведення (heat seeker) на фінальному етапі нальоту, що, на думку розробників і аналітиків, робить її дешевшою, але потенційно вразливішою для противника.

Fire Point

Випробувальний політ української ракети-перехоплювача FP-7.X, що розробляється для протидії балістичним ракетам

Також експерти зазначають, що справжня проблема сучасної протиракетної оборони полягає не стільки в окремих компонентах, скільки в їх інтеграції, випробуванні та промисловому масштабуванні. Тому Том Карако (Центр стратегічних та міжнародних досліджень CSIS) розглядає FREYJA скоріше як доповнення до існуючих систем протиповітряної оборони, а не як заміну для Patriot (↗ FT, 9.6.2026). Фабіан Гофман наводить схожий аргумент: вирішальний інноваційний фактор полягає не стільки в окремій системі озброєння, скільки у здатності значно швидше організовувати розробку, виробництво й оперативний зворотний зв’язок. Про це свідчить також історія розробки системи Patriot.

Утім, Україна неодноразово доводила, що в умовах війни вона може впроваджувати інновації значно швидше, ніж багато хто міг очікувати (↗  Missiles Matter, 5.6.2026).

Kyiv Dialogue

Джерело даних

Метод

База даних регулярно звіряється зі щоденними звітами Інституту вивчення війни (ISW) у Вашингтоні (↗ ISW). Дані про збиті літаки взяті зі звітів Командування Повітряних Сил України (↗ КПСЗСУ). Для інформування про цілі та пошкодження в регіонах, якщо такі є, використовуються дані цивільних і військових адміністрацій, які звіряються з додатковими джерелами OSINT і вважаються в цілому надійними.

Точна кількісна оцінка збитків від повітряних ударів у разі війни є проблематичною. Надто точні дані могли б зіграти на руку російському військовому керівництву при оцінці та плануванні нових атак. Тому публікації підлягають певним обмеженням (↗ Expro, 2.1.2025).

Отже, цей аналіз даних зосереджується на аналізі атак і їхній динаміці, а не на оцінці збитків. А завдяки даним за 45 місяців та аналізу понад 106 200 атак можна виявити чіткі тенденції.

Щомісячні цифри про засоби повітряного нападу є приблизними, оскільки в українській системі підрахунку та звітності були виявлені неточності. Відхилення від інших підрахунків за методом OSINT становлять близько 10 % і менше, часто менше ніж 3 %.

Порівняння з оцінками використання засобів повітряного нападу від Центру стратегічних та міжнародних досліджень (CSIS) у Вашингтоні за період понад два роки показує відхилення лише на 1,6 % (↗ CSIS).

У випадках атак, що не дозволяють однозначно визначити кількість задіяних засобів нападу, використовувалися найнижчі очевидні показники. Частота запусків під час атак високої інтенсивності може бути вищою, ніж зазначено; припускається відхилення менше ніж 5 %.

Про автора

Маркус Вельш – незалежний аналітик, кінодокументаліст і публіцист. З 2014 року М. Вельш опікується журналістикою за методом OSINT і аналізом даних, зокрема щодо російської війни проти України, щодо тем воєн і зовнішньої політики, а також щодо німецького дискурсу з цих тем.  

У співпраці з «Київським діалогом» Маркус Вельш з 2023 року проводить дослідження і панельні дискусії щодо західної санкційної політики.

З 2015 року він керує платформою даних та аналізу ↗ Perspectus Analytics.

Про «Київський діалог»

«Київський діалог» – це незалежна платформа громадянського суспільства, що сприяє діалогу між Україною та Німеччиною.

Заснована 2005 року як міжнародний формат конференцій із соціальної і політичної тематики, із 2014 року вона підтримує ініціативи громадянського суспільства, спрямовані на зміцнення місцевої демократії в Україні.

З моменту повномасштабної російської агресії у 2022 році основна увага платформи приділяється суспільній стійкості, соціальній згуртованості, а також питанням безпеки, зокрема,  військовій підтримці України й західній санкційній політиці.

«Київський діалог» – це програма «Європейського обміну» (Europäischer Austausch gGmbH.)