Institute for Central European Strategy
Institute for Central European Strategy
Institute for Central European Strategy
Institute for Central European Strategy
Institute for Central European Strategy
Institute for Central European Strategy
Institute for Central European Strategy
Institute for Central European Strategy
Institute for Central European Strategy
Institute for Central European Strategy
Institute for Central European Strategy
Institute for Central European Strategy
Institute for Central European Strategy
Institute for Central European Strategy
Institute for Central European Strategy
Institute for Central European Strategy
9 травня в Європейському Союзі традиційно відзначають День Європи — річницю проголошення Декларації Шумана 1950 року, яка започаткувала процес європейської інтеграції. Попри давнє прагнення до ЄС Україна лише з 2023 року почала офіційно святкувати цю дату разом із країнами Євросоюзу. Саме тоді ІЦЄС започаткував дискусійний форум «Діалоги про Європу» — щорічну подію, присвячену питанням добросусідства в Центральній Європі. Адже після початку повномасштабної війни з росією євроінтеграція для України стала не лише стратегічною метою, а й ключовим чинником збереження державності.
Форум створено як майданчик для обміну думками з європейськими партнерами та пошуку порозуміння у складному міжнародному контексті й вироблення спільних рішень; цьогоріч він уже втретє відбувся неподалік Ужгорода.
У своєму вітальному слові директор Представництва Фонду Конрада Аденауера в Україні Томас Біррінгер звернувся до символічності дати й місця проведення форуму. Адже 8 і 9 травня – це взаємопов'язані й дуже важливі для сучасних німців поняття. Поразка у війні стала для німців одночасно звільненням від нацистської диктатури і шляхом до Європи, об’єднаної цінностями миру, свободи, верховенства права, поваги до прав людини й добробуту. Проте для країн Центральної і Східної Європи цей шлях виявився набагато довшим.
Українська письменниця і філософиня Оксана Забужко у промові «Сьогодні вся Європа – це Центральна Європа» пояснює, що для неї означає європейський спосіб мислення і чим він відрізняється від імперського. Великодержавницький підхід диктує волю сильних, розмежовує сфери впливу й нівелює різноманіття. Натомість європейський менталітет базується на збереженні культурної автономії і рівноправному партнерстві. Хоч «проєкту Мазепи» не судилося втілитись, нині його контури проступають як новий пояс європейської безпеки — «з варяг у греки». Забужко опонує Кундері, стверджуючи, що різноманітність — ключова цінність усієї Європи, а не лише Центральної. І, звісно, вона не повинна закінчуватися на кордоні колишнього СРСР.
Європейська цивілізація, за Забужко, тримається на «квадризі»: Рим — верховенство права, Париж — права людини, Каносса — розмежування світської і духовної влади, Маґдебурґ — свобода місцевого самоврядування. Саме у збереженні цих засад полягає цінність Європи, яку нам варто захищати. Цю промову можна прочитати повністю або переглянути у відеозаписі. Незабаром вийде нова збірка есеїв Забужко — «Наша Європа».
У подальшому публічному інтерв'ю Оксана Забужко відповідає на запитання Росани Тужанської, співзасновниці видання про Закарпаття «Varosh», про те, як Україні працювати з різноманітністю, як вибудовувати добросусідство в Центральній Європі, про деколонізацію, євроінтеграцію та важливість культури в часи війни. Доступні повні текстова та відеоверсія цього надзвичайно цікавого й гострого інтерв'ю.
У першій панельній дискусії на тему «Наші сусіди досі не знають нічого про нас: Як пояснити Україну поляризованим суспільствам Центральної Європи» взяли участь представники усіх чотирьох безпосередніх європейських сусідок України – Польщі, Угорщини, Словаччини й Румунії. Модератор Андрій Любка звернувся до панелістів із запитанням: чому тема України, яка на початку повномасштабного вторгнення згуртовувала суспільства, дедалі частіше стає джерелом розколу? Чи свідчить це про нестачу знань про Україну, чи радше про свідомі маніпуляції з боку політичних еліт, які використовують українське питання у власних інтересах? Угорська дослідниця Центру євроатлантичної інтеграції та демократії (Угорщина), Дорка Токачі та румунський письменник і перекладач Клаудіу Комартін підтвердили певний брак знань своїх співвітчизників про Україну, що в Угорщині, наприклад, спричинило успіх урядової атиукраїнської пропаганди, а в Румунії – певну втому від війни, не в останню чергу інспіровану гібридними діями рф. Водночас попри складну політичну ситуацію в румунському суспільстві помітне бажання подальшого зближення з Україною і Молдовою. Проросійська політика уряду й антиукраїнська пропаганда мають сильний вплив і у Словаччині, тому суспільство є поділеним у питанні підтримки України, стверджує Марек Дебнар, доцент Університету Філософа Костянтина у Нітрі. Кшиштоф Чижевський, засновник фундації «Пограниччя», вважає, що корінь проблем між Польщею і Україною криється не у браці знань одна про одну, а в численних страхах польського суспільства, які спричинюють певну короткозорість і зацикленість на власних інтересах. Вузькоглядність і засилля поп-культури, контроль влади над медіа і стрімкий розвиток соцмереж спричинюють зростання поляризації, правого популізму, поширення антидемократичних і антиплюралістичних ідей. Відповіддю на ці виклики повинне стати загальноєвропейське усвідомлення важливості культури, освіти, діалогу і обміну, і драйвером тут може стати саме Центральна Європа.
Друга дискусійна панель форуму «Добросусідство в Центральній Європі та вступ України до ЄС: Що робити з угорським вето» була присвячена актуальним викликам процесу вступу України до ЄС і нагальній необхідності реформи Євросоюзу для уникнення блокування окремими країнами процесу розширення через питання, які безпосередньо не стосуються вступу до ЄС. У дискусії взяли участь від української сторони Ігор Коліушко (Центр політико-правових реформ) і Любов Акуленко (Український центр європейської політики), від угорської - Аттіла Демко, керівник Програми стратегічного форсайту, Інститут Джона Лукача, Університет державної служби Людовіки й Чілла Фединець (Інститут досліджень меншин Центру соціальних наук), а також із Австрії у форматі онлайн приєднався Флоріан Бібер, професор історії та політики Південно-Східної Європи в Університеті Граца. Модерував дискусію Віталій Дячук, головний редактор суспільно-політичного видання InfoPost.Media, яке багатьма мовами розповідає українській аудиторії про національні спільноти країни, а також – про Україну для її національних спільнот.
Третя дискусійна панель форуму «Дилема геополітичної самотності: чи може Європа залишатися вірною своїм цінностям під тиском росії та США?» відбувалась у партнерстві з Мобільною академією Dilemma. Цей проєкт об'єднує інтелектуалів, митців, культурних діячів, викладачів і громадських активістів, які через синергію досвіду й ідей розробляють ціннісну платформу для поглиблення європейської організації та культурного обміну перед обличчям глобальних викликів і загроз. Максим Буткевич, український правозахисник і військовослужбовець ЗСУ, Моніка Герцег, поетеса та редакторка з Хорватії, Армен Аганян, письменник та президент ПЕН Вірменія та Вікторас Бахметьєвас, філософ, професор Yale University (Литва/США) під проводом модераторки Вероніки Чижевської-Понцилюш (фундація «Пограниччя», Польща), намагалися осмислити різні прояви самотності своїх країн у ті чи інші періоди «темних часів», а також говорили про особистий досвід самотності й бажання (чи небажання) розділити прожите з іншими. На думку дискутантів, подолання геополітичної самотності Європи полягає у переосмисленні власної ідентичності, у роботі з історичними травмами, у пошуках правди, в емпатії до чужого досвіду — незалежно від кордонів. Водночас це й пошук внутрішніх ресурсів — як це щоденно демонструє Україна своєю стійкістю в умовах повномасштабної війни. Сьогодні Україна як «найбільш європейська країна» постає моделлю, що допомагає Європі в темні часи глобальних трансформацій віднайти себе й відновити суб’єктність на світовій арені.
У своїй підсумковій промові «Як повернути Європу в Європейський Союз: промова Андрія Любки на форумі "Діалоги про Європу" 2025» директор ІЦЄС Андрій Любка розвинув думку про те, що приналежність до Європи визначається не лише географією чи членством у ЄС, а насамперед «європейськими цінностями» — свободою, демократією, верховенством права та правами людини.
Варто памятати, що українці першими почали боротьбу за ці цінності на барикадах Революції гідності, і вона триває й нині, не лише на фронті, а й в інформаційному просторі. Відстоюючи свою суб’єктність, Україна водночас стає співтворцем майбутньої Європи — простору свободи й демократії, до якого вона прагне належати. Саме тому нам важливо мати майданчики на кшталт форуму «Діалоги про Європу» — для відкритого обговорення часом складних і чутливих питань із представниками етнічних спільнот, експертного й політичного середовища наших європейських сусідів. Відверта розмова між сусідами — це шлях до справжнього добросусідства, стійкості та спільного розвитку Європи.
