Контекст
- Наразі Росія продовжує нарощувати атаки на Україну. Кількість застосованих крилатих і балістичних ракет у лютому зросла більше ніж удвічі – до 290 одиниць (у січні 137). Крім енергетичного сектору, атаки все частіше спрямовуються на об’єкти залізничної інфраструктури й водопостачання.
- Починаючи з 2022 року, російська армія здійснила 5 796 атак на українську електромережу, у результаті яких загинули 247 інженерів-енергетиків, а інфраструктура зазнала понад 900 цілеспрямованих атак. Вартість відновлення країни до 2035 року оцінюється в 588 мільярдів доларів США, з яких 90,6 мільярди доларів США припадають на енергетичний сектор, а безпосередня потреба в 2026 році становить 4,9 мільярди доларів США.
- У лютому російські військово-повітряні сили застосували для атак на цивільні об'єкти 5 059 дронів дальнього радіусу дії, тобто 181 дрон на ніч – на 27 % більше порівняно з попереднім місяцем. До цього додалися 118 атак балістичними і 172 – крилатими ракетами. Гіперзвукова ракета «Циркон» (SS-N-33) у лютому вперше почала застосовуватися на регулярній основі.
- Рівень перехоплення дронів зріс до 87 % (попередній місяць 83 %). Щодо крилатих ракет цей показник залишився майже незмінним (64 %), а щодо балістичних значно знизився (із 40 до 30 %). Загалом не було перехоплено 780 засобів повітряного нападу, з них 658 дронів (попередній місяць 820 засобів повітряного нападу, з них 750 дронів).
- У 2026 році Росія виробить близько 960 балістичних і подібних ракет (Кинджал, Циркон та Іскандер-М). Тому додаткові ракети-перехоплювачі для систем Patriot потрібні як ніколи раніше. Потреба в них для інших воєн на кшталт війни з Іраном ще більше обмежує їхні поставки до України. Знищення російських виробничих об'єктів за допомогою дронів Deep Precision Strikes буде мати вирішальне значення для перебігу повітряної війни.
- У рамках однієї з кібероперацій Україна зламала акаунти російських військових і упродовж шести місяців шпигувала за системами управління дронами. Отримані таким чином дані про плани атак і маршрути польотів дозволили Україні поліпшити свою протиповітряну оборону і здійснити атаки на російські об'єкти управління дронами, а також на елітний підрозділ «Рубікон».
- Супутниковий зв'язок набуває дедалі більшого стратегічного значення. У цій галузі Україна започаткувала низку нових проєктів співпраці з Європою задля ведення розвідки. Блокування Starlink, що використовуються в російської армії, значно обмежує її здатність до нападу. Завдяки цьому ефективність російських атак дронами поблизу лінії фронту знизилася на 20–40 %. Упродовж найближчих трьох-п'яти років Росія не знайде адекватної заміни засобам Starlink.
Ситуація в лютому
У лютому Росія знову розширила повітряну війну проти України, застосувавши не тільки більше дронів дальнього радіусу дії, а передусім значно більше крилатих і балістичних ракет. У центрі уваги атак, як і раніше, перебуває енергетична система, але російська армія все частіше атакує також транспортні шляхи, наприклад, знищує залізничні колії, аби перешкодити забезпечення ЗСУ на фронті.
За чотири роки з початку повномасштабної війни Росія в результаті 5 796 атак на українську електромережу вбила щонайменше 247 осіб, які працювали на електростанціях. Підстанції державного оператора мережі «Укренерго» зазнали понад 900 атак (⬈ Dixigroup, 3.3.2026).
Відновлення коштуватиме сотні мільярдів доларів США
Згідно із проведеною Міністерством розвитку громад та територій України спільно зі Світовим банком оцінкою збитків в Україні за період з 24 лютого 2022 року до 31 грудня 2025 року, загальна потреба для відновлення упродовж наступних десяти років становитиме 588 мільярдів доларів США.
Потреба у відновленні й модернізації енергетичного сектору оцінюється в 90,6 млрд доларів США (+ 34 % порівняно з попереднім випуском від лютого 2025 року), з яких 71 млрд доларів США припадає на електроенергетичний сектор, 6,4 млрд доларів США – на теплоенергетичний, 5,2 млрд доларів США – на газову інфраструктуру й 4,6 млрд доларів США – на нафтовий сектор. Згідно зі звітом, безпосередня потреба на 2026 рік становить 4,9 млрд доларів США (⬈ Dixigroup, 3.3.2026).
Кількість атак дронів знову зростає
Загалом у лютому було зафіксовано 5 059 дронів далекого радіусу дії (у січні 4 442). З них приблизно 63 % припадає на «Шахеди», решта – переважно дрони-імітатори «Гербера». У середньому це 181 дрон на ніч, що означає збільшення на 27 % порівняно з попереднім місяцем (143 дрони).
Утім, російська армія, здається, усе ще не може проводити атаки за допомогою дронів дальньої дії з такою ж інтенсивністю, як це було влітку 2025 року, коли, наприклад, у липні було задіяно понад 6 000 дронів – імовірно, через те, що українські повітряні атаки на підприємства-постачальники в Росії продовжують негативно позначатися на виробництві (⬈ Моніторинг XII).
Perspectus Analytics, Повітряні Сили Збройних Сил України, ISW
Характер атак дронів практично не змінився з вересня 2025 року. Приблизно 20 ночей на місяць Росія атакує Україну, використовуючи більше ніж сотню дронів, а близько п'яти ночей – понад 200 дронів. Цього року було менше хвиль високоінтенсивних атак з використанням понад 400 дронів за ніч, ніж восени 2025 року – ймовірно, через те, що велика кількість задіяних дронів не приносила значних успіхів у подоланні української протиповітряної оборони (див. показники збиття нижче).
З осені 2025 року схема нанесення ракетних ударів також залишається незмінною: чотири-шість середніх і великих хвиль атак із застосуванням понад 25 ракет на ніч, хоча в лютому кількість використаних ракет значно зросла.
Покращення показників перехоплення дронів
Хоча в лютому було використано значно більше дронів дальнього радіусу дії, ніж у попередньому місяці, менше з них досягли цілі: у лютому не було перехоплено 658 дронів (у січні 751). Це пов'язано з поліпшенням показників перехоплення, які в лютому становили в середньому 87 % (попередній місяць 83 %), але продовжують серйозно коливатися (від 72 до 94 %) залежно від типу використання і регіону атак. Упродовж чотирьох ночей атак, під час яких у лютому було задіяно близько 400 дронів, рівень перехоплення ніколи не був нижчим за 89 %. Це свідчить про те, що Україна навіть за умов високого навантаження здатна ефективно вести протиповітряну оборону.
Значну роль у такому успіху відіграють українські дрони-перехоплювачі, які зараз знешкоджують близько третини запущених дронів (⬈ Business Insider, 24.2.2026). З кінця 2025 року ці системи оборони використовуються все частіше і значно сприяють стабілізації роботи ППО в боротьбі із дронами (⬈ Моніторинг XI).
У той же час Росія постійно розширює свої можливості щодо атак дронами. Супутникові знімки підтверджують створення нових стартових майданчиків для дронів «Шахед», наприклад, на авіабазі Шаталово в Смоленській області та в Міллерово в Ростовській області (⬈ Militarnyi, 4.2.2026). Останнім часом Росія оснащує дрони «Шахед» мінами й касетними боєприпасами, що вже завдали непропорційно великої шкоди цивільній і енергетичній інфраструктурі.
StrategicaviationT, 4.2.2026
Президент України Володимир Зеленський попередив, що після зимових обстрілів, спрямованиих передусім на українську електромережу, весною 2026 року Росія посилить атаки на логістичну й водну інфраструктуру (⬈ Укрінформ, 2.3.2026). Атаки на залізничні колії посилилися ще 2025 року (⬈ Моніторинг VIII, Моніторинг XII). У сфері протиповітряної оборони Україна й надалі залежить від всебічної міжнародної підтримки (⬈ Моніторинг XII).
Стрімке зростання ракетних атак
Примітно, що кількість застосованих балістичних і крилатих ракет збільшилася більше ніж удвічі: зі 137 одиниць у січні до 290 у лютому. Тільки у 2024 році щомісяця відбувалася така сама кількість атак із застосуванням цієї зброї, яка має значно вищу руйнівну силу, ніж дрони.
Рівень перехоплення балістичних ракет великою мірою залежить від типу й місця їхнього застосування, при цьому важливу роль відіграє також погода. Вона може обмежувати використання винищувачів F-16 та Mirage, які застосовуються для захисту від крилатих ракет (⬈ RBC, 8.2.2026). Рівень перехоплення крилатих ракет мінімально зріс із 62 % у січні до 64 % у лютому. Загалом у лютому не було перехоплено 780 засобів повітряного нападу, з них 658 дронів (у січні 820 неперехоплених ракет, з них 750 дронів).
Perspectus Analytics, Повітряні Сили Збройних Сил України, ISW
Кількість застосованих крилатих ракет зросла з 61 одиниці в січні до 172 у лютому. Оскільки середньомісячний показник у 2025 році становив 110 одиниць, можна припустити, що російська армія утрималася від застосування крилатих ракет у січні, а в лютому використала їх на додаток до нововироблених.
Кількість застосованих балістичних ракет зросла з 76 одиниць у січні до 118 у лютому (середньомісячний показник у 2025 році – 58 одиниць). Можна припустити, що Росія все ще має великий арсенал різних засобів повітряного нападу, зокрема балістичних ракет (⬈ Моніторинг VIII).
Із січня 2026 року Росія регулярно застосовує гіперзвукову ракету «Циркон» (код НАТО: SS-N-33). У лютому кількість її запусків подвоїлася. Упродовж багатьох років Росія неодноразово заявляла про цей тип ракет, який, як і інші крилаті ракети, що використовуються в Україні, був розроблений як протикорабельна зброя проти великих цілей (авіаносців, есмінців тощо), але до кінця 2025 року практично не застосовувався. Ракета прискорюється як балістична ракета, а потім із гіперзвуковою швидкістю летить до цілі як крилата ракета.
Майже тисяча балістичних ракет на рік
Замовлення Міністерства оборони Росії за останні два роки передбачали річне виробництво близько 880 балістичних ракет або подібних систем («Кинджал», «Циркон» та «Іскандер-М») (⬈ Моніторинг X).
Згідно з оцінками, зараз у Росії виробляється 60 ракет «Іскандер-М» і по десять ракет «Кинджал» і «Циркон» на місяць. Це становить приблизно 960 вироблених ракет на рік (⬈ ISW, 24.2.2026), які мають балістичну траєкторію польоту або гіперзвукову швидкість (понад 5 чисел Маха) і дальність польоту понад 350 км.
З урахуванням запасів крилатих ракет це становить більше ніж 2 тисячі бойових засобів наступу різних типів – з дальністю польоту понад 300 км і руйнівною силою, яка в десять разів перевищує руйнівну силу дронів «Шахед».
Розширення повітряної війни
Із січня Росія знову почала частіше застосовувати ракети типів С-300 і С-400 із квазібалістичною траєкторією польоту для атак на наземні цілі (⬈ Моніторинг XIII). Військовий експерт Густав Грессель попереджає, що Москва може тимчасово призупинити великі наземні операції, аби зберегти свій бойовий склад, а натомість розширити повітряні атаки (⬈ Ukraine-Analysen, 24.2.2026).
Росія цілеспрямовано шукає слабкі місця в системі протиповітряної оборони й чинить серйозний тиск на Україну, зосереджуючи атаки на окремих точках. При цьому позиції ППО України часто самі опиняються під загрозою знищення і потребують захисту. Це призводить до виникнення додаткових критичних моментів в інших місцях (⬈ RBC, 2.2.2026).
Ефективність української ППО
При цьому українська протиповітряна оборона є успішнішою, ніж можна судити з фотографій зруйнованих будинків. З 2022 року ППО була задіяна приблизно 26 800 разів. Вона перехопила близько 45 000 дронів типу «Шахед» і 92 000 інших дронів, а також трохи менше ніж 4 000 балістичних і крилатих ракет, серед яких 274 ракети типу «Іскандер-M» і 86 ракет «Кинджал». Були збиті навіть нові ракети «Циркон» (⬈ KpsZSU, 24.2.2026).
Наприкінці лютого новий міністр оборони України Михайло Федоров оголосив про намір серйозно покращити протиповітряну оборону. Нова електронна система аналізу (After Action Review, AAR) має на меті ефективніший аналіз нічних атак. Вона не тільки систематично аналізує траєкторії польоту, місця запуску й позиції положення систем перехоплення. Ця система має оцінювати ефективність і успішність різних компонентів оборони та процесів прийняття рішень, а також прискорювати процеси технічної адаптації (⬈ Suspilne, 27.2.2026).
Війна в Ірані збільшує нестачу боєприпасів для ППО
Однак навіть найкраща оцінка небагато варта, якщо протиповітряна оборона не має достатньої кількості ракет-перехоплювачів. Хронічна нестача боєприпасів для систем протиповітряної оборони Patriot, виробництво яких у всьому світі дуже обмежене, значно знижує боєготовність. У лютому рівень перехоплення балістичних ракет знижувався інколи до показників, менших за 30 % (у січні 40 %).
Війна США проти Ірану ще більше поглиблює цю проблему і демонструє, наскільки сучасні конфлікти впливають на запаси засобів протиповітряної оборони. У своєму останньому звіті Центр стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS) повідомляє, що до 2025 року США вже витратили велику кількість ракет-перехоплювачів (interceptors) під час операцій на Близькому Сході й атак хуситів у Червоному морі.
Звичайно, армія США значно підвищила свої цілі щодо закупівель систем Patriot-PAC-3 – найефективнішої зброї для захисту від балістичних ракет. Однак планування запасів і стимулювання промисловості мають краще узгоджуватися, аби забезпечити нові виробничі лінії, стабільніший бюджет і більші запаси на складах (⬈ CSIS, 5.12.2025). Якщо в середньостроковій перспективі ці вузькі місця не подолати, існує загроза стратегічної дилеми, що може обмежити залучення США до конфліктів в інших регіонах світу.
У розрахунках моніторингу також неодноразово підкреслювалося, що нинішніх західних виробничих потужностей не вистачає, щоб протиставити щорічному виробництву російських балістичних ракет достатню кількістю засобів оборони. Згідно з аналізом експерта з ракетної зброї Фабіана Гофмана, у найкращому разі європейські країни НАТО матимуть у своєму розпорядженні 400-500 ракет-перехоплювачів Patriot і щонайбільше 100 ракет-перехоплювачів Aster 30 (система SAMP/T) на рік. Якщо врахувати, що при кожному нападі проти однієї балістичної ракети зазвичай необхідно використовувати дві ракети-перехоплювача, то щорічно можна буде перехоплювати лише до 300 балістичних ракет (⬈ Моніторинг VIII).
Поставки в Україну недостатні
Тому можливості подальшого постачання основних засобів ППО в Україну дедалі зменшуються: останнє оголошення про поставку Німеччиною включало в себе лише п'ять протиповітряних ракет Patriot і було пов'язане з умовою, що інші країни нададуть зі своїх запасів ще 30 таких ракет (⬈ Table.Briefings, 12.2.2026). Ця кількість боєприпасів приблизно достатня для відбиття одного середньостатистичного нічного удару Росії балістичними ракетами.
Ініціатива Президента України запропонувати країнам Перської затоки, яким загрожує Іран, експертизу в галузі протиповітряної оборони в обмін на ракети-перехоплювачі свідчить про серйозне обмеження оборонних ресурсів.
Зараз США й Ізраїль цілеспрямовано атакують дронову й ракетну інфраструктуру Ірану, аби зменшити навантаження на власні системи перехоплення. Водночас Україна отримує відмови на запити щодо поставок схожих засобів на кшталт ракет «Томагавк».
2026 року ще важливішими стануть глибокі точні удари
Вирішальним фактором для полегшення ситуації України в повітряній війні у 2026 році може стати поліпшення можливостей для нанесення глибоких точних ударів (Deep Precision Strikes – DPS), тобто здійснення атак на цілі, розташовані глибоко в тилу противника. За допомогою навіть невеликих поставок ракет «Томагавк» із США українська армія змогла б значно ефективніше атакувати ракетну і дронову інфраструктуру в Росії та знешкоджувати важливі ланцюги постачання. У цьому сенсі Інститут вивчення війни (ISW) називає головними цілями об’єкт із виробництва дронів „Шахед“ в особливій економічній зоні Алабуга (Республіка Татарстан) і машинобудівний завод у Воткінську (Республіка Удмуртія) (⬈ ISW, 3.3.2026). Постачання європейських крилатих ракет на кшталт Taurus або Storm Shadow також дало б додаткові можливості (⬈ Моніторинг XI).
У ніч на 21 лютого 2026 року Україна атакувала російські об'єкти крилатими ракетами типу FP-5 («Фламінго»), виробленими в Україні; принаймні одна з них влучила в оборонний завод у Воткінську. Експерт із ракетної зброї Фабіан Гофман наголошує на необхідності надати Україні більшу підтримку для нанесення глибоких точних ударів – для виведення з ладу заводу такого розміру потрібно десятки, а то й сотні влучень – і критикує недостатню допомогу Заходу як «серйозний політичний промах». За словами Гофмана, наразі ще не ясно, чи покращилася точність влучання FP-5 настільки, щоб ними можна було надійно вражати російські виробничі об'єкти (⬈ Missile Matters, 25.2.2026).
Покращення ситуації завдяки кіберопераціям
У лютому Україна ввела санкції проти білоруського лідера Олександра Лукашенка за його підтримку російських атак. У 2025 році Росія розмістила на території Білорусі систему дистанційного керування бойовими дронами, що полегшило атаки на північний схід України, зокрема на енергетичну й залізничну інфраструктуру (⬈ Моніторинг XII).
Причиною санкцій стали дані, отримані в результаті кібероперації українського кібераналітичного центру «Фенікс» у співпраці з хакерською групою «ІнформНапалм». У ході операції були зламані акаунти російських військових і пілотів дронів, а їхні системи управління дронами упродовж шести місяців цілодобово перебували під контролем. Отримані дані значно покращили розвідку маршрутів дронів і відповідно роботу ППО України (⬈ InformNapalm, 20.2.2026).
⬈ InformNapalm, 23.2.2026
Завдяки цьому українська армія змогла завдати цілеспрямованих ударів по командних пунктах і пускових установках дронів у Росії, а також по російському елітному підрозділу «Рубікон», що розробляє бойові, розвідувальні та перехоплювальні дрони й координує їхнє використання (⬈ Kyiv Post, 25.2.2026).
Ще восени 2025 року Україна поділилася інформацією про цю операцію з партнерами по НАТО. Згідно з нею, за допомогою російських дронів, що у вересні вторглися в повітряний простір Польщі (⬈ Моніторинг IX), було перевірено, чи можна використовувати цивільну мобільну інфраструктуру в Білорусі для атак на транспортні шляхи в Україні та Польщі, аби відрізати Україну від поставок західної зброї (⬈ Polskie Radio, 23.2.2026).
Цифри й факти. Супутники як ключова інфраструктура
Наслідки обмеженого супутникового зв'язку
Зусилля України й американської космічної компанії SpaceX, спрямовані на позбавлення російських збройних сил доступу до терміналів Starlink, продовжують негативно впливати на операції з використанням дронів і координацію дій російської армії. Остання використовувала Starlink як для зв'язку на фронті, так і для збільшення дальності польоту дронів, щоб атакувати цілі в глибині українського тилу або для так званої ізоляції поля бою з повітря (Battlefield Air Interdiction, BAI) (⬈ Моніторинг XIII).
Відключення російських терміналів Starlink
На початку лютого термінали Starlink, що використовуються Росією, були заблоковані, а українські користувачі у рамках масштабного процесу були повторно перевірені на білий список (⬈ Михайло Федоров, 5.2.2026). При цьому було помічено, що російські військові неодноразово видавали себе за представників українських підрозділів або просили людей з українським паспортом зареєструвати термінали Starlink.
Українські хакери та Служба безпеки України (СБУ) зібрали через канали Telegram та через ботів інформацію про 2 420 російських користувачів Starlink і заблокували їм доступ. Після цього російська влада нібито намагалися тиснути на українських полонених і змушувати їхніх родичів реєструвати термінали. Завдяки цій операції СБУ також отримала детальну інформацію про місцезнаходження численних російських підрозділів (⬈ Armyinform, 16.2.2026).
Компанія SpaceX інтегрувала наприкінці січня у термінали Starlink так звані Kill Switches (аварійні вимикачі), аби запобігти їхньому використанню для атак дронів. Завдяки цьому система перериває з'єднання, як тільки виявляє рух зі швидкістю понад 75–90 км/год (⬈ DroneXL, 31.1.2026).
Послаблення повітряних ударів РФ за допомогою блокування
Наскільки ефективними будуть такі зміни в довгостроковій перспективі, покажуть найближчі місяці. Російські інженери з розробки дронів уже спробували адаптувати свої дрони до обмеження швидкості й розширити сферу застосування дронів короткого радіусу дії навіть без Starlink. У лютому дрони „Герань“ були переобладнані в носії для транспортування дронів FPV глибше в український тил і «подовження» сигналу керування ними. Однак без Starlink ці системи, що походять в основному з Китаю, легше знешкоджувати (⬈ Моніторинг XIII).
Аналіз ISW свідчить, що блокування Starlink заважає Росії продовжувати нанесення тактичних ударів і здійснення наземних операцій із такою самою інтенсивністю, як раніше. Була порушена й координація військ РФ, що підтвердили російські військові блогери (⬈ Сергій «Flash» Бескрестнов, 5.2.2026). ЗСУ скористалися цим для проведення контрнаступів і захоплення територій на півдні (⬈ ISW, 23.2.2026). За інформацією одного з українських командирів, ефективність російських дронових атак знизилася в лютому внаслідок збоїв у роботі Starlink на 20–40 %. Російська армія може розробити альтернативні рішення упродовж одного-двох місяців, але колишньої ефективності не варто очікувати упродовж трьох-п'яти років (⬈ The Independent, 25.2.2026).
Москва тестує альтернативні види супутникового звязку
Росія намагається розширити свої можливості в галузі супутникового зв'язку і в середині лютого вперше продемонструвала стратосферну систему зв'язку Barrage-1 як можливу альтернативу Starlink. Однак ця платформа, що складається з декількох повітряних куль, не може замінити супутникову мережу. Українська сторона запропонувала збивати об'єкт, що перебуває на висоті 20-30 кілометрів, за допомогою ракет-перехоплювачів С-300 (⬈ Dagens, 16.2.2026).
Запуск іще одного проєкту із розширення російського супутникового зв'язку під назвою «Рассвєт» відкладається. Спочатку наприкінці 2025 року мали бути виведені 16 низькоорбітальних супутників широкосмугового доступу до інтернету. Але згодом старт був перенесений на 2026 рік. Програму гальмують виробничі проблеми. Наразі лише шість супутників перебувають на орбіті в тестовому режимі: випробовуються лазерні з'єднання і сумісність з 5G. Судячи з усього, «Рассвєт» не досягне можливостей Starlink. Система супутникового зв'язку і мовлення «Ямал», що експлуатується АТ «Газпром космічні системи», також не може використовуватися у воєнних цілях (⬈ TWZ, 18.2.2026).
Росія стежить за супутниковим зв'язком
За даними газети Financial Times, Росія цілеспрямовано розширює свої спроможності з відстеження і потенційного порушення супутникового зв'язку, очевидно, з огляду на можливу конфронтацію із країнами НАТО. Так, російські супутники «Луч-1» і «Луч-2», імовірно, перехоплювали зв'язок, що здійснюється за допомогою важливих урядових і військових супутників над Європою, аби підготуватися до майбутнього втручання (⬈ FT, 4.2.2026).
Європа бере на себе відповідальність
Тим часом Україна активізує співпрацю з європейськими партнерами: Франція робить значний внесок у вигляді розвідувальної інформації, яка раніше надходила переважно зі США (⬈ Reuters, 15.1.2026).
Крім того, Україна тепер тісніше співпрацює з фінським виробником супутників ICEYE, який забезпечує постійний доступ до супутникових знімків SAR із високою роздільною здатністю, поєднаних із аналізом геоданих на основі штучного інтелекту, що здійснюється французькою космічною компанією Safran.AI. Знімки SAR (Synthetic Aperture Radar – РЛС із синтезованою апертурою антени) гарантують чіткість зображення до 16 см і працюють незалежно від погоди й часу доби, що є перевагою порівняно з оптичними датчиками, роботі яких в Україні часто заважають хмари або дим (⬈ Aerotime, 19.1.2026, Militarnyi, 21.1.2026).
ICEYE/Safran.AI, 19.5.2025
Дедалі більша участь Європи у супутниковій розвідці є прикладом необхідних змін: Європа несе все серйознішу відповідальність за оборону України, тож сама має стати обороноздатною – навіть без гарантій із боку США. Тиск, пов'язаний із необхідністю заповнити цю прогалину, ще більше посилився через війну в Ірані: американські військові дії позбавляють українську протиповітряну оборону саме тих ресурсів, яких вона найбільше потребує.
У дослідженні Insikt Group припускається, що два наступних роки – до президентських виборів у США – Путін використає для того, аби розширити гібридну війну (New Generation Warfare) проти Європи, послабити політичну довіру, підірвати трансатлантичну єдність і налаштувати фізичне та психологічне середовище в Європі на свою користь, можливо, у рамках підготовки до майбутньої воєнної ескалації (⬈ Insikt Group, 24.2.2026).
Темпи, з якими європейські країни розширюють свою підтримку України та власні оборонні можливості, стануть вирішальними для розуміння, чи вдасться ефективно стримати Росію в Європі й запобігти майбутнім війнам. Як зазначив Джон Карлсруд, професор із групи з дослідження миру, конфліктів та розвитку Норвезького інституту міжнародних відносин (NUPI) у рамках Cafe Kyiv, послідовна підтримка України є не тільки стратегічно необхідною. З фінансової точки зору вона також є набагато вигіднішою, ніж частковий успіх Росії в Україні (⬈ Kyiv Dialogue, 26.2.2026).
Kyiv Dialogue
Метод
База даних проходить регулярну звірку зі щоденними звітами Інституту вивчення війни (ISW) у Вашингтоні (↗ ISW) Інформація про збиті цілі береться зі звітів Повітряних Сил ЗСУ (↗ КПСЗСУ), дані про ушкодження в регіонах походять від цивільних і військових адміністрацій і звіряються з додатковими джерелами OSINT, тож вважаються великою мірою правдоподібними.
Точна кількісна оцінка ушкоджень від повітряних ударів під час війни є проблематичною. Занадто точні дані можуть допомогти російському військовому керівництву в оцінці та плануванні нових атак. Тому висвітлення цієї інформації обмежене (↗ Expro, 2.1.2025)
Саме тому цей аналіз даних зосереджується на аналізі здійснених атак та їхній динаміці, а не на оцінці ушкоджень.
Точна кількісна оцінка ушкоджень від повітряних ударів під час війни є проблематичною. Занадто точні дані можуть допомогти російському військовому керівництву в оцінці та плануванні нових атак. Тому висвітлення цієї інформації обмежене (↗ Expro, 2.1.2025).
Саме тому цей аналіз даних зосереджується на аналізі здійснених атак та їхній динаміці, а не на оцінці ушкоджень.
Завдяки даним, зібраним упродовж більше 42 місяців, а також аналізу більше ніж 85.332 атак можна виявити наявні тенденції.
Щомісячні показники кількості дронів є приблизними, оскільки в українській системі підрахунку та звітності були виявлені певні невідповідності. Відхилення від інших підрахунків методу OSINT становлять близько 10 % і менше, часто – менше 3 %.
Порівняння з оцінкою кількості ракет, проведеною Центром стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS) у Вашингтоні за період понад два роки, показує відхилення лише в 1,6 % (↗ CSIS).
Щодо атак, які не піддаються чіткій кількісній оцінці, були використані найнижчі значення. Частота запусків при високій інтенсивності може бути вищою, ніж зазначено, через відсутність повідомлень. Вважається, що відхилення не перевищують 5 %.
Про автора
Маркус Вельш – незалежний аналітик, кінодокументаліст і публіцист. З 2014 року М. Вельш опікується журналістикою за методом OSINT і аналізом даних, зокрема щодо російської війни проти України, щодо тем воєн і зовнішньої політики, а також щодо німецького дискурсу з цих тем.
У співпраці з «Київським діалогом» Маркус Вельш з 2023 року проводить дослідження і панельні дискусії щодо західної санкційної політики.
З 2015 року він керує платформою даних та аналізу ↗ Perspectus Analytics.
Про «Київський діалог»
«Київський діалог» – це незалежна платформа громадянського суспільства, що сприяє діалогу між Україною та Німеччиною.
Заснована 2005 року як міжнародний формат конференцій із соціальної і політичної тематики, із 2014 року вона підтримує ініціативи громадянського суспільства, спрямовані на зміцнення місцевої демократії в Україні.
З моменту повномасштабної російської агресії у 2022 році основна увага платформи приділяється суспільній стійкості, соціальній згуртованості, а також питанням безпеки, зокрема, військовій підтримці України й західній санкційній політиці.
«Київський діалог» – це програма «Європейського обміну» (Europäischer Austausch gGmbH.).
Будь ласка, зареєструйтеся, щоб коментувати.