Передмова

Кампанія навколо дострокових виборів до українського парламенту в вересні 2007 року нарешті довела, що зараз свобода преси та виваженість політики в Україні є можливими. Але ще й досі ця свобода гарантується не існуванням справді незалежних та свідомих ЗМІ, а лише тим фактом, що всі важливі політичні сили володіють ресурсами, які забезпечують їм присутність в ефірі та на шпальтах періодики.

Для подальшого поглиблення демократичного розвитку в Україні цей хиткий баланс у забезпеченні свободи преси є фактором невизначеності. Становлення громадсько-правової моделі радіо та телебачення в цьому відношенні не означає розв’язання всіх проблем. Але, виходячи з німецького досвіду, можна точно сказати, що громадсько-правові ЗМІ зробили суттєвий внесок у розвиток демократичної та правової свідомості громадян.

Громадсько-правові радіо та телебачення, як і всі мас-медіа взагалі, звичайно, не можуть бути, абсолютно об’єктивними. Але громадсько-правова система може гарантувати, що будуть почуті всі голоси та представлені різні погляди. Ця модель може запропонувати те, на що й досі не спромоглися комерційні та державні ЗМІ України – високоякісне, неупереджене, виважене та плюралістичне викладення політичних матеріалів.

Тобто має сенс повернутися до теми щодо створення громадсько-правового радіо та телебачення в Україні, яка неодноразово піднімалася під час Помаранчевої революції. В матеріалах даного випуску проаналізовано законодавчі рамкові умови щодо цього та представлено міжнародний досвід. Тема громадсько-політичних мас-медіа має залишатися на почесному місці порядку денного в українському політикумі.

Ніко Ланге

Керівник Представництва

Фонду Конрада Аденауера в Україні

Марко Наокі Лінс

Референт з питань преси Посольства

Федеративної Республіки Німеччина в Україні

м. Київ листопад 2007 р.