Перша частина дослідження подає огляд ключових ініціатив ЄС, що формують “ґрунтовий” вимір ЄЗК: Стратегії ЄС щодо ґрунтів до 2030 року, реформованої Спільної аграрної політики (САП) 2023–2027, Закону про відновлення природи та інших взаємопов’язаних стратегічних документів і правових актів. Окрему увагу приділено новій Директиві ЄС про моніторинг і стійкість ґрунтів, яка закладає основу для уніфікованої системи моніторингу ґрунтів у державах-членах.
Друга частина дослідження аналізує український контекст - масштаби деградації ґрунтів, вплив війни на землі сільськогосподарського призначення, а також стан наближення України до політик ЄС у сфері моніторингу довкілля та управління землями. Розглядаються інституційні виклики (спроможність контролю, прозорість, ризики зловживань), а також позитивні кроки з гармонізації із САП ЄС, зокрема впровадження ІСАК/IACS, LPIS, FSDN та Державного аграрного реєстру.
Ключовою частиною звіту є результати дослідження думок українських фермерів щодо впровадження принципів і стандартів сталого поводження з ґрунтами та землекористування відповідно до ЄЗК у найближчі роки. На основі отриманих даних сформульовано практичні рекомендації за напрямами - від політик забезпечення здоров’я ґрунтів і розвитку вуглецевого фермерства до першочергових кроків для розвитку циркулярної економіки в агросекторі.
Окремо підготовлено концепцію дорожньої карти для поетапного впровадження у 2026–2027 роках національної системи моніторингу ґрунтів, інтегрованої з підходами ЄС. Рекомендації спрямовані на підтримку процесу євроінтеграції, посилення переговорних позицій України у діалозі з ЄС, ефективніше врахування національних інтересів та прискорення гармонізації з європейськими стандартами.
